Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №33 Дніпропетровської міської ради

 





Профілактика психічного здоровья

              ПРОФІЛАКТИКА ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'ЯТА ЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУКОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА ПРОГРАМА// Психолог № 31-32,2007
                 Дошкільний вік - найважливіший етап у розвитку дитини. Це період долучення до загальнолюдських цінностей, час встановлення перших взаємин із людьми. Дошкільний вік характеризується високою вразливістю й чутливістю. Працюючи в дошкільному навчальному закладі, я помітила, що з кожним роком збільшується кількість дітей з емоційними проблемами, тривожних, невпевнених в собі, агресивних тощо.Перший етап діагностування я провела серед вихователів старших груп. Результати анкетування (додаток 1) показали, що у 22 дітей є емоційні порушення (32,8%). (Загальна кількість дітей, які відвідують 4 старші групи - 67 осіб.)На другому етапі діагностування дошкільників були використані такі методики:протокол спостереження «Вивчення індивідуальних особливостей дітей з емоційними проблемами» (додаток 2).оцінювання рівня тривожності.
                       Тест «Тривожність» (за Теммл, Дорка, Амен).
           Опрацювавши дані, виявили 65 % дітей з високим рівнем тривожності.проективний тест особистісних відношень, соціальних емоцій та ціннісних орієнтацій «Будиночки». Насторожує той факт, що 60 % дошкільників використовує коричневий або чорний колір, замальовуючи перший або другий будиночок.Дані психодіагностичного обстеження обумовили створення корекційно-розвивальної програми: «Профілактика психічного здоров'я і емоційних розладів у дітей старшого дошкільного віку».Психічне здоров'я - це набагато більше, ніж просто відсутність психічних захворювань. Коли ми говоримо про щастя, душевний спокій, радість або задоволення, ми говоримо про психічне здоров'я.
             Психічне здоров'я - це стан психосоматичного й психологічного благополуччя, який ґрунтується на відчутті сили й цінності власного «Я» людини, її здатності досягати згоди з самим собою та іншими на основі довільної регуляції поведінки й діяльності. Психічне здоров'я відносно усталена характеристика людини як біосоціальної істоти. Воно забезпечує активність поведінки людини, належний рівень її адаптивності та самодостатності у навколишньому середовищі. Мета програми: сприяння створенню в дошкільнят позитивного емоційного настрою; формування вміння звільнятися від напруження, скутості; розвиток і корекція емоційної сфери дітей; навчання комунікативної та невербальної поведінки (за допомогою міміки й жестів передавати емоційний стан); виховання співчутливості, доброзичливості, взаємодопомоги та інших позитивних рис характеру; психокорекція проявів тривожності, агресивності, невпевненості, імпульсивності у дітей старшого дошкільного віку.Завдання корекційно-розвивальної програми:створювати позитивний емоційний настрой та атмосферу «безпеки» в групі однолітків;коригувати небажані особистісні особливості поведінки, настроїв;розвивати в дітей навички спілкування й розв'язання конфліктних ситуацій;формувати в дітей позитивних рис характеру;підвищувати рівень самоконтролю емоційного стану;вдосконалювати пам'ять, мислення, розвиток стійкості, зосередженості та концентрації уваги, творчих здібностей, уяви;навчати прийомів саморелаксації, зняття психом'язового напруження.Ефективність впровадження програми значною мірою залежить від тісної взаємодії з педколективом дитячого садка й батьками дошкільнят. Тому доцільно проводити:
1.  Корекційно-розвивальні заняття з дітьми старших груп.
2. Психологічну просвіту педагогів із проблеми емоційного розвитку малят.
3.Психологічну просвіту батьків із проблеми профілактики виникнення стресу в дітей дошкільного віку.
         Заняття з дітьми варто проводити щотижня. Загальна кількість занять - 15. Тривалість: 25-30 хв.
      Корекційно-розвивальні заняття об'єднані в три розділи:
Розділ І. Формування в дошкільнят позитивних рис характеру й корекція небажаних проявів поведінки.
Розділ II. Підвищення рівня самоконтролю емоційного стану й корекція страху в дітей дошкільного віку.
Розділ III. Створення позитивного емоційного настрою та атмосфери безпеки в групі однолітків.
          Корекційно-розвивальні заняття складаються з вправ (творчого, наслідувально-виконавчого й проблемного характеру), ігор, етюдів, психокорекційних казок і подальшого їх обговорення з малятами та вправ на релаксацію.Користуючись нагодою хочу подякувати усім авторам психокорекційних казок, які я використовую в щоденній роботі з малятами.Очікувані результати. Після реалізації цієї корекційно-розвивальної програми дошкільнята будуть володіти навичками самоконтролю негативних емоційних станів, а також вміти саморозслаблятися й знімати психом'язове напруження, тим самим сприяти створенню сприятливої психологічної атмосфери в групі. Ця програма спрямована також на розвиток позитивних рис характеру й потенційних можливостей дитячої особистості.
РОЗДІЛ ІФОРМУВАННЯ В ДОШКІЛЬНЯТ ПОЗИТИВНИХ РИС ХАРАКТЕРУІ КОРЕКЦІЯ НЕБАЖАНИХ ПРОЯВІВ ПОВЕДІНКИ
ЗАНЯТТЯ 1
Мета: закріплення знань дітей про позитивні риси характеру, формування такої риси, як працелюбність; створення емоційно комфортної атмосфери в групі.Доброго дня, малята. Сьогодні ми з вами пограємося у веселі ігри й послухаємо цікаву казочку.
            Вправа «Я вмію».
Мета: активізація дітей, створення позитивної атмосфери.
Хід: Психолог говорить певну фразу, а діти плескають в долоні, якщо вони вміють робити те, про що говорить ведучий.Я вмію:мити посуд;мити підлогу;замітати;виносити сміття;накривати на стіл і збирати посуд;мити овочі й фрукти;приносити речі за вказівкою дорослого;складати іграшки;розстеляти й застеляти своє ліжечко;годувати домашніх тварин.
Казка «Секрет працьовитості» (автор М. Скребцова)
            Іноді дуже важко відкрити секрет працьовитості. Одній дівчинці потрібно було пришити ґудзики до нової блузочки. Вона мучилася цілу годину, але ґудзики ніяк не хотіли пришиватися рівно, нитки плуталися, а вузлики не зав'язувалися. Дівчинка розплакалася й закинула роботу. Увечері вона заснула, і їй приснився дивний сон.Стара абетка на столі раптом розкрилася, і відтіля з'явилася буква П. Вона уважно розглянула блузку, узяла ґудзики й акуратно розташувала їх на ній. При цьому вона ніжно погладила кожен ґудзик і сказала, що вони дивно схожі на дорогоцінні камінці й на золотаві льодяники. Ще вона сказала, що потрібно підібрати для ґудзиків шовкові нитки, щоб їм було зручно на блузці. Буква П наговорила ґудзикам ще багато приємних речей і навіть дала кожному ім'я. А потім вона взяла маленьку голку та нитку й акуратно всі пришила.Дівчинка прокинулася і зробила все так, як буква П у сні. Ґудзики засяяли на блузці, як маленькі ліхтарики. А мама, побачивши блузку, сказала: «Так ти, дочко, справжня майстриня. Блузка виглядає навіть краще, ніж я думала».Обговорення
  •  У чому, на вашу думку, полягає секрет працьовитості?
  •  Хто з вас знає слова, які починаються на букву П?
  •  Чи можна бути по-справжньому щасливою людиною, не відкривши для себе секрет працьовитості?
  •  Як ви вважаєте, якби дівчинці не приснився цей дивний сон, змогла б вона красиво пришити ґудзики до блузки?
Гра «Маленькі помічники»
Мета: навчання елементів техніки виразних рухів; формування готовності допомагати батькам у виконанні домашньої роботи. Діти за допомогою жестів, не вживаючи слів, повинні показати, як вони допомагають вдома батькам.
Вправа «За що мене любить мама?»
Мета: підвищення значимості кожної дитини, усвідомлення своїх позитивних рис. Діти сидять колом на килимку. Кожна дитина по черзі говорить усім, за що її любить мама. (Якщо виникають труднощі - психолог і малята можуть підказати дитині).
Релаксація
Мета: навчання малят прийомів саморозслаблення.Ось великі пальці починають танці - раз і два, раз і два.А за ними вказівні - раз і два, раз і два.І середні після них - раз і два, раз і два.Підмізинці теж танцюють - раз і два, раз і два.І мізинці не нудьгують - раз і два, раз і два.- До нових зустрічей!
ЗАНЯТТЯ 2
Мета: формування в малят позитивних рис характеру: доброти, ніжності; забезпечення позитивного емоційного фону в колективі дітей; зняття напруження; розвиток уваги.
Гра «Сова»
Мета: розвиток уваги, зняття емоційного напруження.Діти бігають і граються. Коли лунає слово: «ніч» - сова вирушає на полювання, а діти мають завмерти й не рухатися. Хто поворухнеться - стає совою.
Казка «Ніжність» [автор М. Скребцова)
           Одного разу Ранок, День і Ніч посперечалися, хто з них ніжніший. Ранок говорив:— Я - найніжніший. З моєї ніжної посмішки день починається! День стверджував:— Найніжніший - той, хто, як мати, всіх годує й напуває. Вдень усі працюють, значить, я усіх освітлюю й годую, тому я - найніжніший!Ніч була незгодна:— А хто людям найніжніші сни дарує? Хто на небі зірки розсипає? Хіба ви не знаєте, що зірки роблять серце ніжнішим?Тоді, спалахнувши фарбами світанку, Ранок знову говорив:— Ти, Ніч, - занадто темна, а ти, День, - занадто яскравий! Мої ж фарби невловимі й легкі. Вони найбільш ніжні! До того ж, усе з мене на землі починається, в тому числі й усе найніжніше!Сперечалися вони, сперечалися, але так ні до чого і не прийшли. Але тут у суперечку втрутилася маленька дівчинка. Вона була дуже мудрою. Напевно, тому, що в неї було добре й дуже ніжне серце. Посміхаючись, вона сказала:— Не сперечайтеся. Я так люблю усіх вас! Ви усі - ніжні! Твоя ніжність, милий Ранку, щодня сповнює моє серце радістю й надією. Але без тебе, День, мені було б важко комусь віддавати їх. Адже вдень я бачу стільки різних людей! А ти, Ніч, даруєш мені ніжні сни й показуєш такі прекрасні зірки, що я відразу ж перестаю зневірятися,  що на землі ще так мало ніжності!Почувши слова дівчинки, Ранок сказав:— Я знаю тепер, що на землі найніжніше - це серце людини! А ми всі лише допомагаємо йому вранці, вдень і вночі зберегти в серці прекрасний паросток ніжності! День і Ніч з радістю погодилися з цим.Обговорення Як на вашу думку, чим би закінчилася суперечка між Ранком, Днем і Ніччю, якби не маленька дівчинка? Який час дня подобається вам більше й чому? В який час дня у вас найчастіше буває гарний настрій? Коли ви найчастіше сумуєте?
Вправа «Сонечко»
Мета: забезпечення почуття комфорту; формування такої риси, як доброта.Психолог. Зараз ми всі станемо сонечками і зігріємо один одного. Спробуйте повторювати слова й жести за мною.Я - маленьке сонечко. Я прокидаюся, я вмиваюся.Я розчісую свої промені й повільно піднімаюся.Я - маленьке сонечко. Люблю дивитися з неба на землю і посміхатися.Я - маленьке сонечко. В мене багато тепла й світла. Я дарую його всім: хмаринкам, полям, річкам, людям.Вправа «Оціни вчинок»Мета: формування в дітей доброзичливості й співчуття до інших.Психолог. Малята, у мене є один знайомий хлопчик Незнайко. Одного разу він ішов вулицею й побачив дівчинку, яка заблукала й гірко плакала. Незнайко зупинився й думає, що йому зробити:Заспокоїти дівчинку й пригостити цукеркою.Допомогти їй знайти дорогу, звернувшись за допомогою до когось із дорослих.Посміятися з неї - чому не гралася в своєму дворі.Пройти мимо, нічого не зробивши.Діти, допоможіть Незнайкові правильно вчинити.РелаксаціяМета: навчання малят прийомів само-розслаблення.Біля річки стоїть тиш-ша, Ніхто воду не колиш-ше, Навкруги не шумлять комиш-ші, Малюки засинають ш-ши, ш-ши.
ЗАНЯТТЯ З
Мета: пояснити дошкільнятам значення поняття «жадібність»; формувати в них таких рис характеру, як щедрість, товариськість; створювати позитивну атмосферу в колективі дітей; знімати напруження.Доброго здоров'я всім! Знову ми зустрілися, щоб весело і цікаво провести час.
Вправа «Посмішка по колу»
Мета: створення атмосфери довіри, зняття напруження.Діти стоять у колі, взявшись за руки. Психолог посміхається до дитини праворуч, «бере посмішку» у з'єднані долоні й дбайливо «передає» її дитині, що стоїть поруч. Дитина «передає посмішку» своєму сусідові й так триває доти, поки посмішка не повернеться до психолога.Казка «Про що подумав Петрик?» (автор О. Васильєва)Одного разу Петрик прийшов із дитячого садка додому злий і похмурий. Він штовхнув ногою кицьку Мусю, яка весело зустрічала його біля дверей, грубо повівся з бабусею Варею й не захотів глянути на нові малюнки меншої сестрички Оленки.Петрик зайшов до своєї кімнати, гучно грюкнувши дверима, сів за стіл, підпер руками голову й подумав: «Все, більше ніколи не піду в їхній дитячий садок. Нехай ніхто більше не чіпає моїх іграшок. Я не хочу, не хочу, не хочу, щоб вони брали мою машинку». Невдовзі Петрик заспокоївся, бо ж до садочка він тепер не піде, й ніхто нічого в нього вже не візьме.Він пішов до шафи, де ховав свої іграшки від сестрички Оленки, бо вона могла їх зламати, загубити, не туди покласти, забруднити. Петрусеві, як завжди, хотілося погомоніти зі своїм товаришем Білим Ведмедиком. Але Мишко сидів сумний. Він не дивився в очі Петрикові так радісно й весело, як завжди, й хлопчикові здалося, що в Біленького щойно висохли сльози.— Що з тобою? - стурбовано запитав Ведмедика Петрик.Мишко мовчав і здавалося, що він гнівався на свого приятеля.— Ти захворів? - знову стурбовано звернувся хлопчик до Ведмедика.— Мені сумно, - ображено мовив той, - ти завжди тільки сам зі мною граєшся. Ігри у нас нудні, одноманітні. Хіба придумаєш цікаву гру, коли нас лише двоє. Навіть у трьох поросят не можна погратися, а що вже казати про Білосніжну з гномами.Аж тут Ведмедик рішуче витер слізки й сказав:— Піду я від тебе. Піду працювати іграшкою до дитячого садка. Там весело, там усі дружно граються.Петрик замислився.
           ОбговоренняМалята, назвіть ігри, в які можна гратися разом із друзями?А в які ігри ви граєтеся, коли самі?Чому Петрик не хотів ділитися з іншими дітьми своїми іграшками?Жадібність - це добре чи погано?— А якими є малята, які дозволяють іншим дітям гратися з своїми іграшками?— Про що замислився Петрик?Етюди на виразність жестівМета: навчання елементів техніки виразних рухів.Завдання: зобразити за допомогою міміки й жестів певні ситуації.
1. Петрик сидить у куточку, нахмурившись і міцно притиснувши до себе іграшку. На прохання інших дітей дати погратися іграшкою - заперечливо хитає головою.
2. Маринка заходить у групу з іграшкою. На прохання інших дітей дати погратися — посміхається і йде з ними разом в ігровий куточок.ОбговоренняПсихолог. Яке личко було в Петрика, коли він не хотів ділитися з іншими дітками іграшками? Чому? А Маринка, яка разом гралася з іншими дітками своєю іграшкою була сумна чи весела й привітна? У кого буде більше друзів: у Петрика чи Маринки? Чому?
Вправа «Чим ти можеш поділитися?»
Мета: формування таких рис характеру, як щедрість, товариськість.
Психолог. Малята, скажіть будь ласка, чим ви можете поділитися з іншими дітьми в дитсадку?Солодощами.Іграшками.Замальовками.Посмішкою.Добротою тощо.
Релаксація
Мета: навчання малят прийомів само-розслаблення. Руки на колінах, Кулачки стулили. Пальці до долоні Тиснуться щосили. Потримали трохи, Раз - і відпустили.
ЗАНЯТТЯ 4
Мета: формування таких рис характеру, як турбота про близьких, милосердя; створення позитивної атмосфери в колективі дітей, зняття напруження.Доброго дня милим і чарівним хлопчикам і дівчаткам. До вас у гості поспішає ще одна казочка. Але спочатку пограємося в гру, а потім будемо уважно слухати про пригоди їжачка.Вправа «Жабки»Мета: створення позитивного емоційного настрою в групі.Психолог спочатку сам говорить слова й показує жести, а потім всі діти разом повторюють:Схожі ми на скрекотушок,Тягнем губи аж до вушок,Потягнемо, перестанемоІ усміхненими станемо.
Казка «Історія про буркотливого їжачка» (автор М. Скребцова)
             В одній їжачій родині народився їжачок. Мама-їжачиха дуже любила його. Щоранку вона йому прямо в постіль приносила грибочки та горішки лісові, їжачок усе це швидко з'їдав і знову спати лягав.З кожним днем їжачок ставав усе лінивіший і буркотливіший. Усе йому не подобалася: і їжа лісова несмачною здавалася, й постіль твердою, і навіть колючки свої він не занадто колючими вважав.Їжачок кректав собі під ніс: «Тільки в нас, у їжаків, колючки. Значить, ми обрані серед усіх. А нас навіть ніхто не боїться й не зауважує, якщо, звичайно, ми під лапи кому-небудь не потрапимо. І скільки така несправедливість може продовжуватися?»Бідна їжачиха-мати їжачка, не знала, що й робити, як своєму синочку примхливому догодити.Одного разу Мама-їжачиха занедужала. Дарма їжачок чекав смачного сніданку й обіду. У мами була температура, вона не могла встати й до вечора зовсім ослабла.Їжачок навіть не підійшов до мами. Він злився цілий день, гарчав, кректав і, зрештою, вирішив сам відправитися в ліс по щось їстівне.
  • Гей, їжачок, хочеш покажу тобі дорогу до малиннику? Там саме малина доспіла. Ти ціле відро швидко набрати зможеш і маму свою вилікуєш! - крикнула Руда Білка, побачивши їжачка, що вибрався з нори.
  •  От ще, від малини хіба ситий будеш? Мені б грибочків та горішків лісових. Білко, ти не знаєш, часом, грибні місця, а то я давно в лісі не був? - відповів їжачок. Руда Білка тільки хвостом махнула й швидко шмигнула у своє дупло.
  •  Теж мені, сусідка називається, от уколю її своїми голками, буде знати, як хвостом махати, - розсердився їжачок і поплівся далі. А назустріч йому Зайчиха з зайчатами.
  •  Слухай, Зайчихо, ти не знаєш, часом, де в лісі ліщина, а то я щось забув? - запитав у неї їжачок, навіть не привітавшись.
  •  Знати - знаю, але тобі не скажу! Сам шукай! - відповіла Зайчиха й гордо пройшла повз їжачка.
А одне з її зайчат пропищало:
  •  Якби ти до малинника дорогу запитав, моя мама тобі показала б - адже усі в лісі знають, що їжачиха занедужала, і малиною її вилікувати можна!
Почувши ці слова, їжачок розлютився й ткнув бідне зайченя своїми колючками. Зайченя скрикнуло й кинулося бігти слідом за мамою. А їжачок далі пішов. Він ішов і міркував:
  •  Мама зрадіє, коли я з лісу ситим прийду. Обід їй варити не потрібно буде, от вона й відпочине.
  •  Ей, їжачок, ти зовсім близько від малинника! - крикнула Сорока, що над їжачком від самої їжачої нори летіла. Їй було цікаво поспостерігати за їжачком, що жодного разу в житті в ліс по їжу не ходив.
  •  Що ви всі до мене з цією малиною пристали! Так не люблю я її! І мамі моїй вона не потрібна. Їй потрібно, щоб я знайшов собі їжу й став ситим, - пробурмотів їжачок у відповідь Сороці.
  •  Їжачок, ти вже в малиннику, оглянься навколо, подивися, скільки ягід спілих! - скрекотала Сорока.
Їжачок оглянувся навколо. Бачить, і правда, в малиннику він, а навколо ягід – сила-силенна!— От це так! Наїмся всмак, мені й ніяких грибків не захочеться. Потім відразу переночую, а то сутеніє вже. Вранці, як прокинуся, знову малиною поснідаю. Поки мама хворіє, буду щодня малиною харчуватися, - радісно думав їжачок, потягнувшись до малинового куща, всипаного спілими і соковитими ягодами.Але в цю мить усі ягоди з куща зникли. Тоді їжачок потягнувся до іншого куща - й знову зникли ягоди. Скільки їжачок не намагався, хоча б однією ягідкою почастуватися, вона відразу зникала. А Сорока усе скрекотала над їжачком:- Чудеса, навіть ягоди від тебе, їжачок, ховаються. Видно, не хоче малина тебе пригощати...Образливо їжачкові стало, не витримав він і розплакався. Пожаліла його одна маленька Ягідка й прошептала:
  •  Їжачку, не плач, біжи скоріше додому по відро, а потім повертайся. Ми швидко його наповнимо. Я тебе навчу, як з малини малиновий напій робити, мама твоя вип'є його й видужає.
  •  Здивований їжачок недовірливо запитав:
  •  Як же я ціле відро наберу, коли ви всі від мене ховаєтеся?
  •  Ми не від тебе ховаємося, а мамі твоїй допомогти хочемо. Адже якщо ти сам малини наїсися, то й іти звідси не захочеш, мамі твоїй зовсім погано стане, - відповіла Ягідка.
  •  Добре вже, збігаю по відро. Коли наберу повне - половину сам з'їм, а половину мамі віднесу, - вирішив їжачок і побіг до будинку.
Коли він повернувся в малинник, зовсім уже стемніло.
  •  Як же я ягоди збирати в темряві буду? - захвилювався їжачок. Не устиг він подумати про це, як ягідки самі стрибнули прямо в його відро, і через мить відро доверху наповнилася. А одна Ягідка, та, котра з їжачком розмовляла, на самому верху виявилася. Вона нетерпляче сказала:
  •  Ну, давай швидше, їжачок! Неси нас до своєї мами!
І їжачок, схопивши відро, з усіх ніг кинувся додому. Удома він зробив малиновий напій. Ніколи в житті він нічого не робив сам. Але маленька добра ягідка в усьому йому допомогла, як і обіцяла.Мама-їжачиха очам своїм не повірила, коли їжачок простягнув їй глечик з ароматним малиновим напоєм. Вона випила відразу кілька чашок. їй стало краще й заснула їжачиха міцним, спокійним сном.У їжачка залишилася тільки одна маленька Ягідка, його помічниця, але йому було шкода їсти її. Незважаючи на голод, він вперше в житті був задоволений. Він вирішив виглянути з нори подихати свіжим повітрям перед сном. Відчинив двері й ледве не спіткнувся об кошик, доверху наповнений різними лісовими частуваннями - горішками та грибами. їжачок оглянувся навколо і побачив руду Білку, Зайчиху з зайченятами й Сороку-бїлобоку. Всі вони посміхалися їжачкові.їжачиха прокинулася на наступний ранок зовсім здоровою. Разом з їжачком вони накрили стіл біля їжачої нори, розклали всі лісові частування ф покликали в гості своїх Друзів.З того часу їжачок змінився. Мама його тепер в будинку залишалася, а він саму ліс за їжею ходив. Колючки його відразу зміцніли, й настрій покращився. Але головне - у нього з'явилося багато друзів. Їжачок тепер часто міркував: «Чому я раніше думав, що нас, їжаків, ніхто в лісі не любить?»
Обговорення
  •  Як, на вашу думку, якби мама їжачка не занедужала, змінився б їжачок коли-небудь?
  •  Якби ви виявилися на місці рудої Білки й Зайчихи з зайчатами, показали б ви їжачкові, де в лісі гриби та горішки?
  •  Як ви вважаєте, якби їжачок не послухався маленьку ягідку й не приніс своїй мамі відро з малиною, що відбулося б з ним і з його мамою?
  •  Як на вашу думку, що більше допомогло мамі їжачка видужати: малиновий напій чи доброта їжачка?
  •  Як можна виявити співчуття хворим людям?
  •  Чи піклуєтеся ви про свою маму, коли вона хворіє? Як ви її лікуєте?
Етюди на виразність жестів Мета: навчання елементів техніки виразних рухів.Завдання: зобразити за допомогою міміки і жестів буркотливого їжачка й привітного їжачка.Гра «Хто про нас турбується?»Мета: вчити малят турбуватися про близьких. Психолог
  •  Хто про нас турбується вдома?
  •  У дитячому садку?
  •  А ще люди яких професій про нас турбуються?
  •  Хто турбується, щоб у нас був будинок?
  •  Хто турбується, щоб був порядок, і не було злочинців?
  •  А про кого ви, малята, можете турбуватися? Як саме?
Релаксація
Мета: навчання малят прийомів само-розслаблення.Війки опускаються, Повіки закриваються... Сном чарівним засинаємо І у сні відпочиваємо... Гріє сонечко в цей час, Ручки й ніжки теплі в нас... Добре нам відпочивати, Але час уже вставати, Потягнімося, усміхнімося! - До нових зустрічей!
ЗАНЯТТЯ 5
Мета: психокорекція імпульсивності; формування готовності зрозуміти й враховувати інтереси та потреби інших дітей та дорослих; створення сприятливої атмосфери в групі.Доброго здоров'я, любі діти. Скучили за іграми і казками? Пограємося?
Гра «Веселий м'ячик»
Мета: створення сприятливої атмосфери в групі.Завдання: діти стають у коло й під музику починають передавати один одному м'ячик, промовляючи:Ти котись, веселий м'ячик,Швидко, швидко по руках.У кого веселий м'ячик,Той... (присідає, стрибає тощо).Казка «Королева капризуля» (автор А. Смирнова)Ця історія трапилася в магазині іграшок. Пізно ввечері, коли світло було вимкнене, двері закриті, а всі продавці пішли додому.
  •  Ох-хо-хо, - зітхнув Ведмедик, злізаючи з полички, - всі боки собі відлежав.
  •  Вічно він не задоволений, - сказала лялька Настя.
  •  Вам, лялькам, не зрозуміти, як важко стояти цілий день і не рухатися. Адже вас постійно покупці беруть у руки, заводять, щоб подивитися, як ви ходите й що вмієте говорити.
  •  На нас вже не звертають увагу відколи у магазин привезли її, - сказала лялька Настя й кивнула головою на найкрасивішу ляльку.
  •  Мене звати Кетрін, її величність Кетрін, - озвалася найкрасивіша лялька, - Де машина? Нехай відвезе мене до відділу одягу, погляну, що там новенького привезли.
  •  Нікуди я тебе не повезу, - сказала Машина, - я така ж іграшка, як і ти, не смій мені наказувати.
Кетрін почала тупати ногами й кричати, а до Машинки підійшов Солдатик, який був закоханий у Кетрін і почав просити, щоб королеві не перечили. Він пообіцяв Машинці, що помиє й почистить її, тільки хай вона відвезе королеву у відділ одежі. Машинка погодилася, Кетрін сіла в неї й поїхала.
  •  І що віну ній знайшов, вона ж звичайна лялька, тільки одягнута краще від нас і на голові - корона, - зітхнула лялька Люба.
  •  Не переживайте, мені ви більше подобаєтеся, - сказав Ведмедик.
  •  І мені, - озвався Бегемотик.
  •  А мене обурює, що ця капризуля командує нами, - вигукнув Робот.
Слова робота почула Кетрін, яка якраз повернулася з відділу одежі.
  •  Що? Бунт? Солдат, негайно закрий Робота в коробці, - розпорядилася Кетрін.
  •  Але він мій друг, я не можу – сказав Солдатик.
  •  Виконуй! Інакше я більше не буду з тобою розмовляти, - далі продовжувала кричати Кетрін.
  •  Вибач, друже Робот, я повинен це зробити, адже я її люблю й боюся посваритися з нею, - зітхнув Солдатик.
  •  Та що ж це таке, - перешіптувалися ляльки, - невже ніхто не може поставити на місце цю вискочку?
  •  Ніхто не захоче битися з Солдатиком, бо в нього є рушниця й шабля, до того ж він найсильніший, - відповів Бегемотик.
  •  Досить шепотіти! – закричала Кетрін, - ви тепер будете виконувати все, що я скажу.
  •  Чому це? - запитав Ведмедик.
  •  Бо я королева. А хто не захоче мене слухатися, того Солдатик зачинить у коробці й тоді вас ніхто не купить.
  •  Яка ти зла. Але щось і тебе ніхто не купив, хоч ти й красива, - сказала лялька Настя.
  •  Я просто дуже дорого коштую. Ну все, ви мені набридли своїми розмовами. Солдат! Негайно закрий їх усіх у коробку, - наказала Кетрін.
  •  Вибач, Кетрін, я не можу. Вони – мої друзі. Крім того, якщо я їх закрию, то в магазині не залишиться більше іграшок.
Кетрін почала тупати ногами й плакати:
  •  Не хочу нікого бачити! Забирайтеся геть!
  •  Ой, ви тільки погляньте, що сталося з нашою королевою. Як вона змінилася її краса пропала, - сказала лялька Люба.
Почувши ці слова, Кетрін підбігла до дзеркала. Її носик став схожий на картоплину, а сині очі почервоніли від сліз. Королева заплакала ще сильніше:— Це все через вас! Ви всі заздрили моїй красі. Ви зачарували мене!Чим більше Кетрін плакала, тим більше ставала некрасивою. Її волосся розхристалося, губи запухли, а на лиці з'явилися плями. Ляльки та іграшки від подиву аж завмерли.
  •  Я, здається, знаю, що це за чари, - сказав Ведмедик.
  •  Говори скоріше, як позбутися заклинання й знову стати красивою! - вигукнула Кетрін.
  •  Тобі це навряд чи вдасться, - продовжував Ведмедик.
  •  Чому? Я готова випити будь-які гіркі ліки, - сказала королева.
  •  Ліки тут ні при чому. По-перше, перестань плакати, заспокойся. По-друге, якщо хочеш стати знову красивою - забудь, що ти королева, будь привітною й веселою, допомагай іншим, а не ображай іграшки.
Кетрін тупнула ногою:— Нізащо!Вранці до магазину прийшли продавці.— Погляньте, хтось підмінив нашу королеву. Заберіть її з вітрини і покладіть на поличку, - розпорядився директор.Ніхто з покупців навіть не підійшов до королеви. А вона стояла сумна й про щось думала.Коли магазин закрили, й настала північ, Кетрін підійшла до коробки, де був закритий Робот і випустила його.
  •  Пробач мені, - сказала вона.
  •  А де ж Ведмедик, Бегемотик, лялька Настя й лялька Люба? - запитав Робот.
  •  Їх сьогодні купили, залишилися тільки ми й солдатик.
  •  Чому ти сумна, королево? - далі запитав Робот.
  •  Я не королева, я звичайна лялька, - зітхнула Кетрін.
  •  Що ж сталося, поки я сидів у коробці? - здивувався Робот.
  •  Я залишуся некрасивою й мене ніхто не захоче купити, - тихенько мовила Кетрін.
  •  Але ти красива, поглянь на себе, - відповів Робот.
Кетрін підійшла до дзеркала, подивилася й побачила, що її краса повернулася до неї.
  •  Що сталося? - здивувалася вона.
    •  У кожного з нас є не тільки зовнішня, але й внутрішня краса. І коли ми ображаємо інших, кричимо, вередуємо, то втрачаємо не тільки зовнішню красу, але й внутрішню, - пояснив Солдатик.
    •  Щоб бути красивою треба мати не тільки гарну зовнішність, але й бути ввічливою, доброзичливою, терпелячою.
    •  Дякую тобі, я завжди про це пам'ятатиму. Перестану вередувати, наказувати, буду дружити з усіма іграшками.
А на другий день Кетрін, Солдатика й Робота купили батьки для своїх малюків і в магазин привезли нові іграшки. Але це вже інша історія.Обговорення
  •  Що ми можемо сказати про ляльку Кетрін, яка вона?
    •  Чи багато у неї друзів? Чому?
    •  Чому Кетрін стала некрасивою?
    •  Яке серце було в Кетрін на початку казки? А в кінці?
    •   Ми можемо назвати красивими тих діток, які вередують, часто сердяться? Чому?
Вправа «Поглянь у дзеркало»
Мета: корекція дитячої вередливості, розвиток невербальної знакової системи.Психолог пропонує дітям нахмуритися, надути губки, скривитися тощо, а тоді подивитися на своє личко у дзеркало. Чи красиве воно?Обговорення ситуації «Хочу і все»Мета: корекція імпульсивності, виховання поваги до інтересів і бажань інших людей.Хлопчик з мамою прийшов до магазину, щоб купити черевички. В тому самому магазині, в іншому відділі продавалися двоколісні велосипеди.— Я хочу велосипед, - сказав хлопчик.Мама відповіла, що в неї нема грошей.— А мені байдуже! - голосно закричав хлопчик і навіть тупнув ногою.Мама озирнулася й побачила, що покупці й продавці дивляться на її сина. Вона хотіла взяти його за руку, щоб вийти швидше з магазину, але хлопчик підігнув під себе ноги й повалився назад. І ось він лежить на брудній підлозі, гупає по ній кулаками й ногами, повторюючи вередливим голосом: «Хочу, хочу і - все!»Запитання Чи подобається вам поведінка хлопчика у магазині? Чому? Що йому слід було зробити?РелаксаціяМета: навчання малят прийомів саморозслаблення.Закрийте очі, уявіть, що від тепла вашого подиху у ваших долоньках з'явилася маленька, тепла і лагідна іскорка доброти... Ви хочете поділитися нею з своїми друзями. І ось сталося чудо: чим більше ви ділитися іскоркою доброти з друзями - тим більшою вона стає. Іскорка доброти зігріває вас, інших діток у групі, вихователів. Вона вже не вміщається у долоні. Дмухніть на неї - нехай іскорка вашої доброти зігріє всіх людей у нашому місті. А тепер розплющіть очі й посміхніться.До нових зустрічей!
ЗАНЯТТЯ 6
Мета: вироблення навичок зниження негативних емоцій, корекція агресивності, створення сприятливої атмосфери в групі, розвиток уваги.Привіт! Як справи? Хто хоче погратися?
Вправа «Будь уважний!»
Мета: розвиток уваги, створення комфортної атмосфери.Завдання: діти стоять у колі, коли психолог вимовляє слово «зайчики» - діти стрибають, «пташки» - розмахують руками, «коники» - вдаряють «копитом» об підлогу, «раки» - два кроки назад, «риби» - «плавають».Казка «Бджола та Оса» (автор О. Васильєва)Жили собі дві приятельки - Бджола та Оса. Вони мали чимало спільного. Обидві були власницями ніжних прозорих крилець, які носили їх по полях та луках, обидві любили ласкаве сонечко, й обидві захищалися від ворогів за допомогою маленького колючого списика-жала.Але в цьому жалі ховалися відмінності між Доброю Бджолою та Злою Осою. Так-так, Бджола була доброю, а Оса - злою. Чому так з ними сталося? А ось яка причина. Коли наші приятельки були ще молодими й безтурботними, вони полетіли далеченько від знайомої луки й опинилися в парку, де гралося багато дітей. Діти були веселі, шукали нових цікавих знайомств. Тож побачивши двох гарненьких летючих подружок, вирішили потоваришувати з ними. Найсміливіші простягнули руки до їхніх крилець (адже вони замінюють комахам рученята) і...Ось тут і відбулося найголовніше в житті Бджоли та Оси. Обидві відразу вжалили сміливців. Але Бджола, побачивши, як скривився від болю Петрик, так пошкодувала за свою властивість випускати жало, що ледве не вмерла від жалю до хлопчика. Цієї ж миті вона вирішила: «Я буду захищатися так лише задля оборони. Я не хочу завдавати болю іншим, а хочу робити добро». Бджола була господаркою свого слова, тож вона почала збирати мед і пилок із квітів, опилювати рослини й просто втішати всіх пісенькою своїх крилець. Люди стали будувати для неї хатинки-вулики й навіть підгодовували її в скрутний час.Але не так сталося з Осою. Вжаливши Петрика, вона ще більше надулася від чорної злості, коли побачила, як боляче малому. Жалю до Петрика в Оси не було зовсім, хвиля жорстокості заслала їй очі, й Оса дедалі грубшала й бажала всім лише зла, зла, зла.Оса не відчувала чужого болю, а навпаки - вона шукала його й раділа з нього.І сталася дивина! Як від початку не були схожі Бджола з Осою, то зміни в їхній поведінці зробили їх цілком відмінними й зовні. Там, де завжди радо чекали на Бджілку, там проганяли й навіть хотіли знищити Осу. Її постійна злоба робила сусідство з нею небажаним, відсутність доброти не додавала їй друзів, а велика злість стала тягарем навіть для неї самої. І якось самотня Оса почала просити допомоги: «Допоможіть мені стати іншою!»ОбговоренняЯкою була Оса: доброю чи злою?А Бджола?Хто знає, як допомогти Осі?Гра «Туж-тібі-дуж»Мета: вироблення навичок зниження негативних емоцій; навчання дітей альтернативних варіантів поведінки в ситуації агресивності.Психолог. Я по секрету скажу вам чарівне слово, це заклинання проти поганого настрою, проти образ і розчарувань. Щоб заклинання подіяло треба ходити по кімнаті й ні з ким не розмовляти. Коли ж ви захочете поговорити з кимсь, то зупиніться, подивіться іншій дитині прямо в очі й сердито-пресердито вимовте чарівне слово: «Тух-тібі-дух». Потім продовжуйте рухатися по кімнаті. Час від часу зупиняйтеся перед кимсь і знову повторіть: «Тух-тібі-дух».Примітка. У грі закладений комічний парадокс. Вимовляти: «Тух-тібі-дух» і не засміятися досить складно.Вправа «Втікай, злосте, втікай!»Мета: зняття агресії.Завдання: діти сидять на килимку, на колінах у них - подушки. Заплющивши очі, вони б'ють руками по подушці й примовляють: «Втікай, злосте, втікай!» Так триває 3 хв. Потім вони лягають на килимок, заплющивши очі й 3 хв. відпочивають, слухаючи тиху музику.Психолог. А ще, малята, коли ви починаєте сердитися:Заспівайте веселу пісеньку.Пограйтеся з м'ячиком.Розкажіть про свою злість друзям.Пограйтеся в гру «Розривання паперу».РелаксаціяМета: навчання малят прийомів само-розслаблення.Малята сидять на килимку, одна дитина виконує роль Феї Сну, до кого вона доторкається чарівною паличкою - той засинає. Так поступово повинні заснути всі діти. Коли Фея плескає в долоні - вони просинаються. Потім інша дитина виконує роль Феї.До нових зустрічей!
ЗАНЯТТЯ 7
Мета: вироблення навичок зниження негативних емоцій; навчання дітей альтернативних варіантів поведінки в ситуації агресивності; розвиток уваги; створення сприятливої атмосфери в групі.Добрий день, мої розумники. Які цифри ви знаєте? Сьогодні цифра «5» хоче з вами погратися у гру.
Гра «Заборонений номер»
Мета: розвиток уваги, створення сприятливої атмосфери в групі.Завдання: психолог називає цифри, а діти плескають у долоні. Але коли прозвучить цифра «п'ять» - плескати не можна. Хто помилився - вибуває з гри.
Казка «Зайчик з рюкзачком» (автор А. Смирнова)
            В один магазин поступили нові іграшки, серед яких було багато ляльок, пухнастий котик, динозаври, маленькі ельфи в кольорових штанятах, велика рожева пантера й два зайчики: один, маленький — з бантиком на шиї, а інший, великий - з рюкзаком за спиною.Коли настала північ, іграшки почали рухатися й розмовляти між собою. А Заєць зняв рюкзак.Ну все, з мене годі, завтра твоя черга тримати на спині цей тягар, - сказав він до Зайчика з бантом.Моя? Але чому?Тому, що я так сказав, і давай не задавай зайвих питань.Але ж я не винний, що на тебе одягнули рюкзак, а на мене - бантик.Ось і поміняємося. Це буде справедливо.Яка ж це справедливість? - захникав Зайчик, - ти ж у два рази більший і сильніший за мене!Ось зараз я як вхоплю тебе за вухо і як потягну, тоді й побачимо, хто з нас правий.Тут озвався Ельф у синіх штанятах: Не сваріться, ти не правий, сказав він, звертаючись до великого Зайця.А хто ти такий, щоб мені вказувати?! Я - іграшка, така ж, як і ти, але моїм обов'язком є стежити за дисципліною. Та тобі тільки покупців відлякувати, а не за порядком дивитися, - засміявся Заєць. - Я таких страшних іграшок ніколи не бачив. Ми не страшні, а кумедні й нас діти люблять, - заступився за друга інший Ельф. О, ще одне страховисько озвалося, - далі продовжував ображати іграшки Заєць.З полички зістрибнули решта ельфів. Ей, ти, довговухий, нариваєшся на неприємності? Зараз їх отримаєш. Налякати мене вирішили? Спробуйте. Та ви навіть до поясу мого не дострибнете, вам хіба що з мурашками воювати. Друзі мої, заспокойтеся, - спробував їх втихомирити Динозаврик. - Не варто сваритися через якийсь рюкзак. А це що за чучало? – посміхнувся Заєць. - Не встрявай, де не просять, без тебе розберемося.Ой, який він невихований, а зовні та кий симпатичний, - зітхнув Котик.Заєць штовхнув його у бік, і Котик упав.— Замовкни, - і кинув в ельфів рюкзаком, - до речі це всіх стосується!Динозаврикові увірвася терпець. - Не хочеш по-доброму, поговоримо інакше.Ляльки закрили очі:— Ой, що зараз буде, що буде!— Не бийтеся, - вигукнув Зайчик із бантиком, я візьму рюкзак.А провчу цього грубіяна.Зупинися, - попросив Ельф Динозаврика, - невже ми маємо бути схожі на нього?Він ударив мого друга.Раз ударив, значить повинен вибачитися й ніколи більше цього не робити. Правда, Заєць?Робити мені більше нічого. Котик отримав те, що заслужив. На другий раз не буде втручатися в розмову. І не треба мене лякати. Коли я жив на іграшковій фабриці - був найсміливішим і найсильнішим. Мене всі іграшки боялися й поважали.Поважали? - здивувався Динозаврик, - цікаво, за що?За силу. Мені підкорялися навіть ті, які були вищими за мене.Динозаврик засміявся:— І це ти називаєш повагою? Вірно в прислів'ї сказано: «Сила є, то розум навіщо?»Заєць вдарив Динозаврика, й той упав, дуже вдарився головою об підлогу.— Ось і у тебе тепер розуму буде менше. Хто ще бажає попробувати зі мною битися?Одна Лялька підбігла до Динозаврика, а ельфи накинулися на Зайця, але той їх розкидав лапами в різні боки.Лялька закричала:— Ну чому ти такий злий?! Ніхто ж тебе не ображав!Заєць задоволено потер лапки: Ще б пак! Ображати інших - це моє право. Ні в кого немає права робити іншим боляче. У мене є, тому що я найсильніший. Але ображати слабших - це жорстоко. За волосся тебе потягати чи що, замислився Заєць. Я ж тобі нічого поганого не зробила. Ну той що. Мені просто скучно, - сказав Заєць, підходячи до Ляльки, але Котик загородив йому дорогу. Знову ти? Мало тобі? Зараз дам ще. Заєць ударив Котика так, що він упав і камізелька порвалася. Ну ти й бандит! - крикнув Зайчик з бантиком. - Спробуй зі мною побитися. З тобою? Та на тебе досить дмухнути йти впадеш.І, взявши Зайчика за хвостик, закинув його на верхню поличку. Потім підійшов до Ляльки й схопив її за волосся.— Не чіпай її, вона ж Лялька, - вигукнув Ельф.Ну той що? - спитав Заєць, але Ляльку все ж таки відпустив і вона, витираючи сльози, підійшла до Котика, вийняла голку з ниткою й почала зашивати його камізельку. Ти думаєш, що кулаками все вирішити можна? - далі сказав Ельф. Звичайно, ви мене боїтеся, а це найголовніше. Але найголовнішого в тебе не буде. І чого? Друзів. Такі друзі як ви мені не потрібні. Мені й самому добре.Настав ранок. До магазину зайшли продавці, а трохи згодом - діти з батьками. Маленькій дівчинці батьки подарували котика, хлопчику - динозаврика, а ще за день купили всіх ляльок.Уночі Ельф звернувся до іграшок:Знаєте що, я цілий день спостерігав за дітьми й зрозумів одну таємницю. Таємницю? Яку? Розкажи, - почали просити іграшки. Ні для кого не секрет, що ми всі хочемо стати подарунком для малят. Ми з нетерпінням чекаємо того часу, коли нас куплять і кожного ранку думаємо: «Сьогодні обов'язково здійсниться моя мрія, я комусь сподобаюся і в мене появиться новий друг». Але сьогодні майже нікого з нас не купили. Тільки котика, динозаврика і ляльок. А знаєте чому? Чому? Причина в Зайцеві. Це він робить нас непривабливими. Подивіться, якими стають наші обличчя, коли ми сваримося чи б'ємося. Цілий день ми тільки й думали про те, як помститися Зайцеві. Й ці думки ніби написані у нас на обличчі. Хіба можемо ми в цей час комусь сподобатися? Хіба діти захочуть із нами гратися, коли ми похмурі й злі? Я вчора розмовляв з Котиком і Динозавром. Хотів домовитися з ними, щоб разом помститися Зайцеві, але вони сказали, що хоча він і образив їх, але вони не сердяться, а, навпаки, жаліють його. Тому що він самотній і не має друзів. І сьогодні їх купили. Я зрозумів, сказав інший Ельф, - до того часу, поки ми будемо сердитися, діти не схочуть нас купити й не будуть з нами дружити.Почувши ці слова, Заєць засміявся. - Зроду не чув більшої дурниці.Але іграшки ніяк не відреагували, не хотіли вступати з ним у суперечку й зайнялися своїми справами.— Що ви сьогодні такі тихі? Не вчите мене? Не робите зауваження? А, ви боїтеся моїх кулаків! Ну що, ніхто не хоче побитися?Рожева Пантера, яка любила поспати й тому мовчала вчора, коли іграшки й Заєць сварилися та воювали, ліниво потягнулася й сказала: Ей ти, забіяко! Хочеш потрапити у відро для сміття? Хто це там м'явкає? – поцікавився Заєць.Плавно зістрибнувши з полиці, Пантера схопила Зайця за вушка, посадила у відро для сміття й закрила кришкою. Потім знову вискочила на полицю й солодко позіхнувши, заснула.— Ну, постривайте! Як тільки виберуся звідси, я вам всім покажу! - кричав Заєць.Без Зайця всім іграшкам стало спокійно й весело. Вони дружно провели час, разом гралися й сміялися. Ельфи почистили свої штанята, Зайчик випрасував бантик, а вранці, перед відкриттям магазину, ельфи випустили Зайця з відра.Ніхто не знає, про що він думав цілу ніч, сидячи у відрі, що з ним сталося. Але він одягнув свій рюкзак і більше нікого не ображав.ОбговоренняЯкі іграшки жили в іграшковому магазині?Чому Заєць ображав інші іграшки?Чи мав Заєць друзів? Якщо наші обличчя будуть похмурими й злими, чи захоче з нами хтось дружити?Як ви думаєте, про що думав Заєць, сидячи у відрі?Гра «Змінюємо обличчя»Мета: ігрова корекція агресивності; розвиток невербальної знакової системи.Завдання: одна дитина сидить на стільчику й робить зле обличчя. Інші діти підходять до «злюки» гладять і говорять добрі слова. Коли «злюка» посміхнеться — інша дитина займає її місце.Примітка. Бажано, щоб діти із схильністю до прояву агресивної поведінки обов'язково брали участь у цій вправі.Вправа «Опануй себе»Мета: самоконтроль і саморегуляція поведінки.Психолог говорить, що коли виникає бажання когось вдарити, щось кинути чи поламати іграшку, є дуже простий спосіб довести свою силу: потрібно обхопити долонями лікті і сильно пригорнути руки до грудей - це поза витриманої, сильної духом людини. (Діти повторюють жести за психологом).РелаксаціяМета: навчання малят прийомів само-розслаблення.Напруга відлетіла, Розслаблене все тіло. Наче лежимо на травці... На зеленій м'якій травці... Дихається легко, глибоко... Сонце гріє, з нами грає, Рученята зігріває... Сонце гріє, з нами грає, Наші ніжки зігріває... Дихається легко, глибоко... До нових зустрічей!
ЗАНЯТТЯ 8
Мета: тренування вольових якостей; корекція імпульсивності й неуважності; розвиток уваги; створення сприятливої атмосфери в групі.
Вправа «Чотири стихії»
Мета: створення позитивного настрою, тренування уваги.Завдання: діти стоять у колі. Психолог домовляється з ними: якщо він каже слово «вода» - треба показати хвилеподібні рухи руками, якщо слово «земля» - опустити руки вниз, слово «повітря» - підняти руки над головою, слово «вогонь» - зробити руками обертання в променевозап'ясткових і ліктьових суглобах. Хто помиляється - той програє й вибуває з гри.Казка «Шапка-невидимка»У Лісовому дитсадку з'явився новий малюк, Мишеня.Мишеня було дуже здібною дитиною. Про це йому постійно говорили мама з татом, і дідусь із бабусею завжди захоплювалися ним. Пропищить Мишеня пронизливо, а дідусь радіє: «Ти просто соловейко в нас!» Крутнеться Мишеня через хвостик, а бабуся радіє: «Ох, акробат!» І Мишеняті насправді стало здаватися, що воно особливе. Залишилося тільки дочекатися того дня, коли буде можливість це довести всім жителям Лісу.У Лісовому дитсадку його чомусь прийняли без захватів і замилування. Вихователька їжачиха на заняттях запитувала всіх учнів. Якщо Мишеня викрикувало відповідь, перебиваючи інших, вихователька засмучувалася, але все одно чекала відповіді іншої дитини. Мишеня, звичайно, теж відповідало, але йому здавалося, що не так часто. Якщо відповідь Мишеняти була правильною, то воно гордо вертіло головою в усі боки, щоб насолодитися увагою товаришів. Але сподівання не справдилися: діти та вихователька не помічали геніальності Мишеняти.Тоді Мишеня вирішило всіх здивувати своїм «солов'їним» писком. І це йому вдалося! Вихователька суворо подивилася на Мишеня, а діти голосно засміялися. «Ось, нарешті, - подумало Мишеня, - усі помітили мене!». И, забувши про заняття, Мишеня почало міркувати, чим би ще всіх вразити.Особливо Мишеняті сподобалося, коли посміялася Білочка з його стрибка через хвостик під час заняття. Тільки вихователька не усміхалася. Їжачиха підійшла й тихо запитала пустуна: «Чому ти нам заважаєш?» Але замість відповіді почула пронизливий писк Мишеняти. Діти - звірята сміялися, й Мишеня було щасливе.Коли після уроків за Мишеням прийшли батьки, вихователька побачила в їхніх очах замилування своїм сином і замислилася: «Що ж робити? Як допомогти Мишеняті стати уважною й слухняною дитиною? Адже зараз він чинить як маленька дитина з ясел, а не як дошкільнятко старшої групи! Як навчити його бути терплячим і виконувати правила? Як навчити його допомагати, а не заважати своїм товаришам? Як навчити його радіти успіхам своїх нових друзів?»Наступного дня вихователька почала заняття з історії про шапку-невидимку, що зберігається в секретному місці в кабінеті завідувача дитсадка. Шапка ця - невидима, інших вона теж робить невидимими, їжачиха сказала, що готова надягти її на голову будь-якій дитині, яка заважає всім учитися. Мишеня захотіло, щоб надягли на нього, уній він ще більше вразить навколишніх.Вихователька підійшла до стола Мишеняти й доторкнулася до його голови. Здавалося, що нічого особливого не відбулося, тільки звірята перестали звертати увагу на Мишенятка. Мишеня намагалося бешкетувати, але потім йому це набридло (адже ніхто вже не сміявся, не звертав на нього уваги). Через якийсь час воно стало прислухатися до завдань виховательки. Намагалося їх виконати й захотіло відповідати. Але його ніхто не помітив. Мишеня образилося: «Ну й нехай, вони ще пошкодують!»Нарешті заняття закінчилося й діти пішли гратися в ігровий куточок. Тоді вихователька знову доторкнулася до голови Мишеняти й «зняла» шапку. «Правда, сумно бути одному?» - тихо запитала їжачиха й додала: «Пограйся, відпочинь разом із малятами, а коли почнеться друге заняття, шапка-невидимка знову повернеться до тебе. Так буде доти, доки ти не навчишся допомагати друзям вчитися, а не заважати їм».Мишеня сиділо мовчки й до дітей гратися не пішло. Воно думало... На занятті з математики Мишеня помітило Білочку, що ніяк не могла справитися із завданням.Мишеня підійшло до Білочки й запропонувало: «Хочеш, я допоможу тобі?»Білочка мовчки кивнула. Вони разом упоралися із завданням і Мишеня знову почуло дзвінкий сміх Білочки та побачило вдячний блиск у твоїх очах! Ніколи Мишеня не почувалося таким потрібним! Йому було дуже приємно!На занятті з грамоти Зайченятко відповідало, а допомагати йому вихователька запросила Мишеня. Й знову Мишеня відчуло себе потрібним і побачило подяку в очах Зайчати! Адже воно не відповідало за товариша, не перебивало його, а тільки допомагало.Після того, як вихователька подякувала Зайчаті й Мишеняті за гарні відповіді, Мишеня раптом згадало про «шапку-невидимку». «Що ж із нею трапилося, чому й куди вона зникла?» - здивувалося Мишеня. А вихователька їжачиха і звірята любо всміхалися...Обговорення. Чому Мишенятко пустувало на заняттях? Якщо б Мишеня весь час пустувало, чи змогло б воно чогось навчитися? Чому? Чи подобається вам, якщо вашу відповідь під час заняття перебивають інші діти? Якщо ви знаєте правильну відповідь, що треба зробити?Етюди на виразність жестівМета: навчання елементів техніки виразних рухів.Завдання: малята повинні зобразити за допомогою міміки й жестів непосидюче Мишеня, виховательку їжачиху, Білочку.Гра «Чарівний мішечок»Мета: вироблення вміння контролювати свої емоції та дії.Дітям пропонується покласти в чарівний мішечок такі риси, як нетерплячість, нездатність, непосидячість тощо. Мішечок зав'язують і викидають геть. А з іншого мішечка діти можуть взяти терпіння, уважність, доброзичливість, вольові якості тощо.Релаксація «Поплавок»Мета: навчання малят прийомів саморозслаблення.Заплющить очі й уявіть, що ви поплавок, який плаває по морських хвилях... Ви рухаєтеся туди, куди несе вас вітер і морські хвилі... Сонячні промені граються з вами, а шум моря і крики чайок заколисують... Вам так приємно плавати на хвильках, ні про що не думати... Ви відчуваєте спокій... Але час вже повертатися. На рахунок 3 відкриваєте оченята й посміхаєтесь один до одного. 1,2,3. Час вставати.До нових зустрічей!
РОЗДІЛ II ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ САМОКОНТРОЛЮ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУЙ КОРЕКЦІЯ СТРАХУ В ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
ЗАНЯТТЯ 9
Мета: навчити дітей керувати своїм настроєм; знайомити з трансформуванням» негативу в позитив як способом реагування на ситуацію; встановлення позитивного емоційного настрою в дитячому колективі.
Вправа «Піраміда любові»
Мета: встановлення позитивного емоційного настрою в групі.Діти прикладають долоньки до серця й говорять про всіх» кого вони люблять. Наприклад, - маму, тата, бабусю, дідуся, сестричку, братика, собачку, котика, виховательку тощо.Казка «Якби все було інакше... (автор Д. Козіна)Каченятко Умчик має хорошого друга - кошеня Мурчика. Одного разу грілись вони вдвох на сонечку. Каченя було дуже сумне. Мурчик ніколи його таким не бачив. Якби все було інакше, - зітхнуло каченя. Що ти маєш на увазі? - запитав Умчика Мурчик. Якби я вмів високо літати, якби мої тато й мама ніколи не від'їжджали надовго, якби вони гралися зі мною, якби ніколи не сварились і ще багато «якби»...Тоді друг відповів:— Умчику, життя - це темні й світлі смуги. Ти бачиш тільки темні. Тобі потрібно навчитися бачити й світлі, тоді ти почуватимешся чудово. Якщо бачити тільки темні смуги, завжди буде погано. Навчися вибирати.— Я хочу, щоб мені було добре, але не знаю, як це зробити, - зітхнув Умчик, - Навчи мене, Мурчику.Умчик здивувався, коли зрозумів, що неприємні думки можна відігнати, якщо захотіти. Йому дуже захотілось дізнатись, як це можна зробити. З нетерпінням чекав Умчик, коли ж його цього навчить вірним товариш.Ти, Умчику, кажеш: «Якби я вмів літати, якби тато й мама не від’їжджали надовго, якби вони більше гралися зі мною, якби не сварилися». Це все - темні смуги в твоєму житті, тому що ти починаєш свою думку з слова «якби». Спробуй подумати інакше. Це як? - запитав Умчик. Дуже просто. Ти збирав коли-небудь ягоди? Так. І, мабуть, збирав найкращі, соковиті плоди. А зів'ялі, почорнілі, гнилі або зелені оминав. Як же інакше? Так і треба. От і думки мають бути тільки приємними, тоді завжди буде весело. Говорити треба замість «якби» слова «навіть якщо», або «будь-якому випадку». Спробуй, це допоможе. Інколи доводиться повторювати ці слова багато разів, доки настрій не покращиться.Умчик став повторювати - й повеселішав, і все навкруги для нього стало затишним, приємним, милим.Я зрозумів! - весело сказав він, - Навіть якщо я не вмію літати, в мене є надійний друг, з яким я можу гратися! Навіть якщо мама й тата довго на роботі працюють, вони все одно пам'ятають про мене й люблять мене. Молодець, Умчику! Ти здібний учень! - сказав Мурчик. А ти дуже хороший товариш, - сказав Умчик.ОбговоренняЧому в каченяти був поганий настрій? Що порадив другові Мурчик?А як часто ви сумуєте? Чому?Чи будемо ми сумувати, якщо думки наші будуть веселі?Гра «Котик»Мета: зняття емоційного, м'язового напруження; встановлення позитивного емоційного настрою в групі.Завдання; діти сидять на килимку. Під спокійну музику вони показують, як. котик ніжиться на сонечку; як котик потягується; як миє личко; дряпає кігтиками килимок тощо.Вправа «Навіть якщо…»Мета: знайомити малят із «трансформуванням» негативу в позитив як способом реагування на неприємні ситуації.Психолог. Малята, давайте будемо разом вчитися створювати гарний настрій. Дня цього треба, щоб наші думки також були гарними, веселими. Спробуємо?Навіть якщо сьогодні я посварився з Петриком, то... (завтра обов'язково ми помиримося).Навіть якщо я ще не вмію писати, то... (скоро навчуся). Навіть якщо мені важко ліпити фігурки звірят з пластиліну, то... (легше намалювати їх).РелаксаціяМета: навчання малят прийомів саморозслаблення.Я - вітер. Я легкий, ніжний, теплий. Я граюся з квітами, я ніжно торкаюся їх пелюсток. Я ховаюся у вітах дерев і шурхочу листочками. Я вдихаю в себе чисте повітря лісів і стаю сильнішим і добрішим... Я піднімаюся високо в гори і співаю на весь голос: «Я - вітер. Я швидкий, сильний, добрий вітер».До нових зустрічей!
            ЗАНЯТТЯ 10
Мета: навчити дошкільнят знаходити вихід зі складної ситуації; закріпити вміння змінювати ставлення до складної ситуації; створення позитивного емоційного настрою.Привіт малята, любі хлопчики й дівчата. В кого з вас є справжній друг?
Гра «Добрий друг»
Мета: створення позитивної атмосфери в групі дітей.Діти крокують під музику. Пречудово в світі жити І по-справжньому дружити, І любити геть усіх – Хай лунає пісня й сміх! Гарно друзів вірних мати, З ними у танку кружляти, Пісеньки співати, гратись, З друзями не розлучатись!
Казка «Це ти так вважаєш» (автор Т. Іванова)
           Сороку в лісі не поважають, бо їй не можна довірити ніяку таємницю. Обов'язково розстрекоче всім. Що побачить чи почує - знають усі.Тому з нею приятелюють тільки сороки, такі самі скрекотухи, що розносять плітки про чужі таємниці.Здалеку чути її голос:— Вовчик образив Зайчика! Слухайте всі! Вовчик образив Зайчика! А Зайчик сидить на галявині й плаче! Вовчик дуже смішно сказав, начебто в Зайця вуха довгі як спагеті. Якщо хтось не знає, то спагеті - це довгі макарони! Ну, дуже смішно!І сорока полетіла далі всім повідомляти цю новину.Зайчик теж почув слова Сороки й йому стало ще гірше. Спочатку Вовчик його образив, а тепер всі в лісі знатимуть про це. Хоч на очі нікому не показуйся!І тут їжачок Чох-Чох! Ось кому можна все розповісти. Він напевно нікому не розкаже, а тобі стане легше.Та розповідати не довелося, бо Чох-Чох усе чув від цієї пліткарки-сороки й сам знайшов Зайчика. Підкотився до нього й каже: Ти ж не вважаєш, що у тебе замість вух макарони? Ні. Я знаю, що в мене вушка м'якенькі, пухнасті, вони мені допомагають все добре чути, що в лісі робиться, - жалісним  голосом  відповів Зайчик. А чого ж ти все ще плачеш, якщо з твоїми вухами все гаразд? А чого Вовчик так на мене каже? Це його клопіт. Головне те, що ти так не вважаєш. Тобі просто треба спокійно подивитися на нього й сказати: Це ти так вважаєш. Головне - те, що думаєш ти. А те, про що думає Вовчик, це його справа.Зайчик зрадів такій пораді й повторив: «Це ти так вважаєш». Це ж так просто: «Це ти так вважаєш».Невдовзі прибігли Білочка, Лисичка та Ведмедик. Вони теж почули, про що кричала на весь ліс Сорока, й швиденько примчали допомогти другові.Та допомагати не довелося: у Зайчика хоч ще й були сльози на очах, але він був спокійним, навіть усміхався друзям:— Не хвилюйтесь. Я вам дуже вдячний за те, що у важку годину ви прийшли до мене. Я хочу віддячити вам порадою, яку дав мені Чох-Чох: якщо хтось ображає тебе, ти спокійно скажи йому, чи подумай: «Це ти так вважаєш». І тобі одразу стане легше.— Дякуємо тобі, Зайчику, Звірятка хотіли допомогти другові, а вийшло так, що він їм дав чудову корисну пораду.ОбговоренняЩо треба сказати, коли нас ображають? Чи добре ображати інших? Чи захочуть малята дружити з тією дитиною, яка часто ображає інших?Етюди на виразність жестів Мета: навчання елементів техніки виразних рухів.Завдання: малята повинні зобразити за допомогою міміки й жестів злого вовчика, сумного зайчика, доброго їжачка.Вправа «Мені вдалося!»Мета: навчити дошкільнят знаходити вихід зі складної ситуації.Психолог пропонує дітям різноманітні ситуації. Наприклад: «Тебе дражнять», «Товариш не запросив на день народження», «Тобі не купили іграшку, яка сподобалася» тощо. Діти пропонують варіанти дій, за що їх нагороджують кольоровими наклейками.Примітка. Важливо, щоб усі діти мали змогу запропонувати свій спосіб дії у складній ситуації.РелаксаціяМета: навчання малят прийомів саморозслаблення.Ми маленькі зайченята, Ми гуляємо в долині... Плечі рівно слід тримати, Ну а руки - на коліна. Дихаємо рівно, глибоко, спокійно... А тепер - одну хвилину Зайченятко відпочине. Ручки в нас легкі та вільні... Так, дівчатка і хлоп'ятка, Пальцям час відпочивати. Дихаємо рівно, глибоко, спокійно... До нових зустрічей!
ЗАНЯТТЯ 11
Мета: запобігання та корекція страхів; забезпечення позитивного психологічного настрою в групі. Любі діти, сьогодні ми з вами привітаємося дещо незвичним способом.
Вправа «Привіт!»
Мета: забезпечення позитивної психологічної атмосфери в групі.Діти ходять по групі й вітаються один з одним долонями, колінами, носиками.
Казка «Зайчик переможець» (автор Т.Іванова)
          Зранку Зайчик виглянув у двір. Першою, кого він побачив, була Білочка. Звірята з Білочкою приятелювали. Й Зайчик теж.Але сьогодні... Він подивився на Білочку - і його серце закалатало, хвостик затремтів від страху. На Білочці сьогодні була шапочка з червоним хрестиком, білосніжний фартушок, а збоку висіла сумка з ліками. Це означало, що сьогодні всім звірятам робитимуть щеплення.Білочка була лікарем. Вона могла дуже швидко дістатися до будь-кого, навіть коли взимку були великі кучугури снігу й важко було пересуватися лісом, Білочка спритно стрибала з гілки на гілку, з дерева на дерево. Тому вона своєчасно могла допомогти хворому чи зробити щеплення здоровому звіряткові.Зайчик розумів, що щеплення робити треба, щоб потім не захворіти. Але він все одно боявся.«Добре їжачкові, - думав він, - Чох-Чох сміливий і завжди йде першим на щеплення. Ще й примовляє: «Я зовсім не боюся уколів»Зайчику дуже хотілося бути таким, як Чох-Чох. Але як?!Від страху він вирішив сховатися від Білочки; стрибнув під ялинку й вона накрила його своїми великими лапами-гілками. Сидить Зайчик тихо-тихо. Коли щось зашелестіло у траві, біля ялинки зупинився Чох-Чох. Він почав якось дивно поводитися, їжачок то сильно напружував, стискав лапки, заплющував очі, наче піднімав щось дуже важке. Й казав: «Це я так дуже боюся!» А потім раптово розтискав лапки та починав повільно дихати і казати:— Тікай від мене, страх! Я нічого не боюся! Зайчик від подиву аж почав голосно гикати!— Я, Чох-Чох, і не знав, що ти теж боїшся. Всі вважають тебе сміливим. А я і є сміливий. Бо сміливий не той, хто не боїться, - відповідає їжачок, а той, хто може перемогти свій страх. Навіщо ти напружував лапки та все тіло? Бо страх живе тільки в напруженому тілі, а якщо розслабитися, то страх швидко покидає тебе, бо йому більше ніде жити. А ще страх дуже боїться сміливих слів. Тому я й казав:— Я нічого не боюся!— Я теж так хочу! - із заздрістю прошепотів Зайчик. Ну, біжи швиденько, шукай Білочку й спробуй зробити, як я, - порадив Чох-Чох.Зайчик напружив лапки, сильно заплющив очі, потім зняв із себе напруження, розслабився.— Тікай від мене, страх! Я нічого не боюся! І побіг шукати Білочку, щоб першим зробити щеплення. Не той сміливий, хто не боїться, а той, хто долає свій страх.Обговорення З ким дружив Зайчик? Чому Зайчик злякався, коли побачив Білочку? Що він зробив? З ким зустрівся Зайчик? Що порадив Зайчикові їжачок Чох-Чох? Де живе страх? Які слова треба сказати, щоб вигнати страх?
Вправа «Маленький боягуз»
Мета: зняття напруження; тренувати вміння виражати емоції в міміці.
            Психолог і діти разом говорять текст віршика й одночасно показують рухами що відбувалося.Лесь гриби збирав у кошик,А вони такі хороші!Раптом хтось зашелестів,Лесь злякався, затремтів...Коли гляне - то їжак,Весь колючий, мов будяк.Лесь відразу засміявсь:Він даремно налякавсь!Вправа «Не боюся»Мета: навчання способів боротьби із страхом.Психолог Малята, давайте спробуємо зробити так само, як зайчик із казочки - стиснемо кулачки, напружимо руки і все тіло, а потім розслабимося й дружно скажемо: «Втікай від мене страх - я нічого не боюся». Повторити вправу слід 2-3 рази.
Релаксація
Мета: навчання малят прийомів само-розслаблення.Сонячний зайчик заглянув до тебе у вічі. Заплющ їх. Він побіг далі по обличчю. Легенько погладь його долонями. Ось він перебрався на чоло, далі - на носик і ротик, а там і на щічки. Погладь його акуратно, щоб не сполохнути. А тепер промінчик далі пострибав - помахай йому ручкою.До нових зустрічей!
ЗАНЯТТЯ 12
Мета: продовжити знайомство з відчуттям страху; пошук шляхів подолання страхів; створення позитивного настрою; навчання елементів техніки виразних рухів.Доброго здоров'я! Хочете знову вирушити у подорож країною казки й погратися в цікаві ігри?
Гра «Створюємо гарний настрій»
Мета: створення позитивної психологічної атмосфери в групі.Психолог і діти ходять по кімнаті й тиснуть один одному руки. Щоби настрій гарний мати - треба друзів привітати. Вправо, вліво повернись ідо друга посміхнись.
Казка про Чебурашку (автор Т. Зінкевич-Євстігнєєва)
           Якось одного разу, провівши своїх друзів, Чебурашка залишився вдома один. Він повечеряв, помився й хотів лягати спати. Але коли торкнувся ручки дверей, які вели в спальню, то відчув тривогу, йому здалося, що в спальні хтось є. Цей Хтось ховається в темряві, його не видно. Чебурашка не знав, що йому робити: чи сховатися від невідомого, чи спробувати затоваришувати. Чебурашка вирішив подзвонити Крокодилові Гені.Алло, - відповів Крокодил Гена. Гена, мені терміново потрібна твоя допомога. Здається, Шапокляк підклала в мою спальню бомбу. Я чую, як звідти лунають звуки: тік-так, тік-так. Чебурашка, а ти не забув, що в тебе у спальні стоїть великий годинник, це він, напевно, видає ці звуки. Ой, Гена, можливо це й не бомба, але точно щось небезпечне, приїжджай швидше.Гена приїхав і вони разом підійшли до дверей спальні. Відкрили обережно двері - все було тихо. Але це ще більше злякало Чебурашку, він вирішив, що хтось невідомий сховався й чекає моменту, щоб заподіяти йому шкоду.Послухай, Чебурашка, - сказав Гена, - коли я був маленький, то також боявся темних кімнат. Мені здавалося, що там хтось сховався. Як я не старався, я не міг побачити цього незнайомого й тому ще більше боявся. Адже всім відомо, що якщо ти чогось або когось не знаєш, то починаєш боятися. Знаєш, Гена, я не хочу нікого бачити й ні з ким знайомитися. Якщо б цей Хтось був добрим і хотів зі мною дружити, то вийшов би зі своєї схованки. Чебурашка, цей Хтось не є ні добрим, ні злим, бо його просто не існує. А хто ж тоді видає такі дивні звуки, яких я лякаюся. Виявляється, Чебурашка, наш дім також вміє говорити, адже він живе своїм життям. Просто звуки, які він видає – дуже тихенькі. А вдень ми говоримо, щось робимо й тому не чуємо, про що розповідає нам дім. Коли ж настає вечір, все стихає, тоді ми чуємо, як скрипить підлога, як гуде вітер за вікном, як ходить годинник. Дім, в якому ми живемо - хоче розказати нам свою казку. Нічого собі казочки, коли боїшся ввійти у спальню, - вигукнув Чебурашка. Коли ти чогось не знаєш або не можеш пояснити - тоді й починаєш боятися. Вигадуєш собі й бомби і чудовиськ. Знаєш, коли я лягаю спати, то слухаю казки, які розказує мені мій дім. Є там історії й про пригоди, і про подорожі. Але я все одно боюся входити в темну кімнату, - сказав Чебурашка. Я навчу тебе одному чарівному заклинанню. Коли заходиш у темну кімнату, то обведи навкруг себе пальчиком у повітрі круг і скажи: «Охороняй мене, чарівний круг - мені знайоме все навкруг!» Дякую тобі, Гена. Надобраніч.Коли Гена пішов, Чебурашка погладив рукою стіни, двері. «Невже дім кожної ночі розказує мені казки? - подумав Чебурашка. - Чекає на мене, коли я гуляю з друзями, зігріває мене, коли холодно надворі. А я й не знав, що мій дім також є хорошим і надійним другом».Чебурашка зайшов у спальню, накреслив у повітрі навколо себе круг і сказав заклинання: «Охороняй мене, чарівний круг - мені знайоме все навкруг!» Потім ліг у ліжечко, закрив очі, а дім почав нашіптувати йому казкові історії, які потім перетворювалися у дивовижні й цікаві сни.Обговорення— Чи справді в кімнаті у Чебурашки була бомба?— У спальні хтось ховався?Чому ми ввечері і вночі чуємо дивні звуки?Що треба сказати, щоб не боятися темряви?Етюди на виразність жестів 
Мета: навчання елементів техніки виразних рухів, тренувати вміння виражати емоції в міміці.Хлопчик боїться темноти. Він нерухомо сидить на стільчику і зі страхом оглядається довкола. Чи не причаїлося якесь чудовисько в кімнаті?
Конкурс «Боягузів»
Мета: пошук способів подолання страху.Діти й психолог сидять у колі. Психолог починає розповідати про те, чого він боїться. Потім передає естафетну хусточку по колу, й усі діти говорять про свої страхи. Наприкінці діти й психолог встають і, узявшись за руки, промовляють хором:Страх-страх-страшилко,Геть, геть котись!На сміх-сміх-смішинкуПе-ре-тво-рись!РелаксаціяМета: навчання малят прийомів само-розслаблення.Повіки спати хочуть, заплющуються очі...Ми тихо засинаємо, в сон ми поринаємо.Гріє сонечко сильніше, відпочинемо у тиші...Всіх нас огортає спокій, і ласкавий, і глибокий...До нових зустрічей!
ЗАНЯТТЯ 13
Мета: продовжити знайомство з відчуттям страху; пошук шляхів подолання страхів; розвиток уміння співпереживати й співчувати іншим; створення позитивного настрою.Доброго дня найсміливішим діткам у світі! Хто з вас спробував прислухатися до чарівних історій, які розказує щоночі ваш будинок?
Гра «Ясне сонце»
Мета: забезпечення позитивної психологічної атмосфери в групі.Психолог говорить слова й показує жести, а діти за ним повторюють.Рано встало ясне сонце, заглянуло у віконце,Ми до нього потяглися, за промінчики взялися,А тепер присядемо трішки: 1-2-3-4,Посміхнулися й сонечко розвеселили.
Казка про дівчинку Настю, яка боялася темної комори (автор Ю.Кулешова)
          Жила собі дівчинка Настя. Жила з мамою й татом в затишній і великій квартирі. В Насті була своя маленька кімнатка, де разом із нею жили її іграшки. Все було б чудово, але боялася Настя проходити біля темної комори, в якій зберігалися різні старі речі й багато баночок з варенням.Одного разу вся сім'я зібралася снідати на кухні. «Ой, я ж варення забула принести, - сказала мама, - Настя, сходи й візьми в коморі баночку з варенням». Серце Насті дуже сильно почало битися, вона злякалася, але все ж таки пішла до комори. Підійшла до дверей і зупинилася, бо їй страшно було навіть заглянути в комору, не те щоб зайти туди. Вона постояла біля дверей і повернулася назад на кухню. «Ні, мамусю, - тихенько сказала вона, - ти краще сама принеси варення, а то я не знаю яке узяти». Мама пішла й скоро повернулася з банкою смачного варення.Цілий день Настя думала про те, що трапилося вранці. Незручно якось вийшло, адже мама просила її допомогти, а вона не змогла виконати доручення.Ввечері Настя лягла спати в своє тепле, м'яке, затишне ліжечко, поклала біля себе ведмедика й швидко заснула. І приснився Насті дивний сон, наче вся квартира ожила і всі кімнати розмовляють між собою.«Які гарні у нас господарі, добрі, турботливі, акуратні. А маленька господиня - така мила дівчинка, любить дивитися мультфільми», - сказала Вітальня.«У мене Настя часто буває, спить, грається з своїми іграшками й спілкується з друзями, а у вихідні прибирає», - похвалилася Дитяча Кімната.«І в мене часто буває, - сказала Кухня, - снідає, обідає, вечеряє, допомагає мамі сервірувати на стіл і прибирати з нього, часто потайки від мами бере з серванту цукерки, але я про це нікому не розказую».«А знаєте, яка вона смішна вранці, така сонна,  - сказала Ванна Кімната, - а коли купається, то так весело грається з мильними бульбашками».«А до мене вона навіть не заглядає, - хтось тихенько мовив. Це сказала Комора й сумно зітхнула.«Але чому? - вигукнула Ванна Кімната, - адже в тебе зберігається скільки цікавих речей, скільки всього смачного».«Коли маленька господиня хворіла й кашляла, в тебе знайшлася для неї баночка меду», - озвалася Кухня.«Напевно вона боїться мене, тому що на самих нижніх полицях зберігається багато речей, покритих пилюкою й павутинням, і взагалі, я темна й нецікава кімната, - сказала Комора й тихенько заплакала.Інші кімнати почали заспокоювати Комору. «Але в тебе є так багато старовинних речей, а історії, які вони можуть розказати такі романтичні, загадкові, цікаві», - сказала Вітальня.«Не плач, Коморо, я впевнена, що моя господиня обов'язково прийде одного дня до тебе й зрозуміє, що ти зовсім не страшна», - вигукнула Дитяча Кімната.Аж тут у віконечко заглянув промінець сонечка й кімнати замовкли.Прокинулася Настя й думає, приснилося їй це, чи справді вона чула, як кімнати розмовляли. Шкода їй стало комори, зістрибнула вона з ліжечка, побігла до комори, тихесенько відкрила двері. Сонячні промені проникли в темну, маленьку кімнату, й Настя побачила, що комора зовсім не страшна, тропіки тісно тут, трошки темно, але так загадково. А ось і баночки стоять з її улюбленим варенням.«Настя, де ти? Біжи мити личко й чистити зуби, пора вже снідати», - долинув голос мами з кухні.«Я ще прийду до тебе», - пообіцяла Настя й побігла у ванну кімнату.Коли сім'я сіла снідати, мама знову згадала, що немає на столі варення й хотіла піти по нього до комори.«Сиди, мамусю, я зараз принесу», - сказала Настя. Вона підбігла до комори, відкрила двері, і їй здалося, що всі баночки посміхаються. «Я тепер буду часто до тебе приходити», - прошепотіла Настя й погладила стіну.А ввечері, коли Настя лягала спати, вона подивилася на стіни своєї дитячої кімнати й тихенько спитала: «Чи все я правильно зробила?» І їй здалося, що люстра на стелі весело колихнулася у відповідь, ніби киваючи: «Так, так».Обговорення Чому Настя боялася заходити до комори? Який дивний сон їй приснився? Чи вдалося Насті побороти свій страх?Етюди на виразність жестів
Мета: навчання елементів техніки виразних рухів, тренувати уміння виражати емоції в міміці.Лисенятко побачило на іншому березі струмка свою маму, але воно боїться увійти у воду, бо вона холодна, та й глибоко.
Вправа «Чи корисний страх?»
Мета: знайомство малюків із позитивними й негативними аспектами почуття страху.Психолог запитує малят про ситуації, коли почуття страху може врятувати нам життя, а також про те, чому варто боротися із страхом.Психолог. Малята, скажіть мені, будь-ласка, чи корисний страх і коли?— Так, бо якщо б ми не боялися, то могли б впасти з балкона.— Так, якщо б ми не боялися, то могли б потрапити під колеса машини.— Якщо б ми не боялися, то могли б обпектися киплячою водою.А ще б могли впустити в квартиру злодія. Психолог. То нам треба всього і всіх боятися? Ні! Через постійний страх перед чимось люди частіше хворіють. Ні! Бо діти бояться пізнавати навколишній світ, а в ньому скільки цікавого! Ні! Тому що діти, які часто бояться ростуть невпевненими й плаксивими. Ні! Діти бояться знайомитися з іншими дітьми та дорослими, в них мало друзів. Психолог. Отже, страх деколи потрібний, бо вберігає нас від небезпеки. Але всього боятися не варто, треба вміти боротися зі своїм страхом.РелаксаціяМета: навчання малят прийомів саморозслаблення.Повіки спати хочуть. Заплющуються очі... Ми тихо засинаємо,                                                                          У сон ми поринаємо.                                                     І ноги задрімали,                                                                            І  руки сонні стали,                                                                           І ми у цю хвилинку                                                                           Легенькі, як пушинки.
До нових зустрічей!
РОЗДІЛ IIIСТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ ТА АТМОСФЕРИ БЕЗПЕКИ В ГРУПІ ОДНОЛІТКІВ
ЗАНЯТТЯ 14
Мета: формувати почуття згуртованості дитячого колективу; створювати позитивний настрой у групі.— Привіт, привіт! Хто з вас любить тварин? Яких саме? А зараз ми пограємося у нову гру.
Гра «Добра тварина»
Мета: зняти напруження; формувати почуття згуртованості групи.Діти стають у коло й беруться за руки. Психолог тихим, загадковим голосом говорить: «Станьте, будь ласка, в коло й візьміться за руки. Ми - одна велика, добра тваринка. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер подихаємо разом. На вдих робимо крок уперед, на видих - крок назад... Так не тільки дихає тварина, так б'ється її серденько: чітко й рівно. Стук - крок уперед, стук - крок назад... Наша тваринка має добре серденько, нам усім стало тепло й затишно біля неї».
Казка «Співдружність» (автор А. Расцвєтніков)
             Якось сталося ось що - посварилися частини людського тіла. Стали хвалитися один перед одним і вести лік своїм заслугам, що привело до гучних суперечок і закінчилося сваркою.Не будемо, - сказали Руки, - працювати. Працюйте самі, коли є бажання! А ми, - заявили Ноги, - не будемо ходити й вас на собі носити! Подумаєш, як злякали! - відповіли їм на це Очі. А чи зможете ви обійтися без нас, без зірких очей? Коли й про це думати не бажаєте, тоді живіть ви як знаєте, а ми ж надалі не будемо ні на що дивитися! А ми не будемо слухати! – сказали Вуха. - Ми безупинно слух свій напружуємо й день цілісінький відпочинку не знаємо. Нам навіть і в неділю спокою немає від музики й співів! Можу і я жити без турбот! - викликнув Рот. - Я теж знаю, як мені бути: не буду їсти, не буду пити! Так, виходить, із цього дня настане відпочинок для мене! - Шлунок радісно закричав. - Адже я теж стомився й заявляю вам, що я без .жалю відмовляюся від травлення!Отут Голова сказала в свою чергу:— Я побоююся цього розладу, він нас до добра не приведе, а втім, мені й про себе подумати треба, нехай і мій мозок трохи відпочине.Украй розсварившись, усі замовкли. І от працювати Руки перестали, не ходять Ноги по дорозі, не напружують Вуха слух, в Очах вогонь погас, Рот їжу не жує, Шлунок відпочиває, й Голова не міркує.Лежить безпомічне Тіло, зовсім воно заціпеніло. Лежить під яблунею зеленою на спині й тихо плаче в тиші, від голоду й спраги знемагаючи, й силу повільно втрачаючи.Страждають, марніють усі: Очі й Вуха» Голова й Рот, Шлунок, Ноги, Руки. Вони всі разом терплять муки й шкодують про божевільну суперечку, що спричинила лихо й горе.Так день пройшов, за ним - іншим. На третій, уранці, почувся якийсь стукіт, а потім раптом заговорила пара Рук:— Двоє яблук отут із дерева впало, і ми їх підібрали. Може, Рот їх пожує? Мабуть, було б не зле...Але Роту відповідь сказав:— Не буду!— Упертюх! - обурилася Голова. – Я ледь жива. І коли стояти ти будеш на своєму, то ми до вечора не доживемо, загинемо через наші дурні суперечки й розбрати!..— Так, так! - сказали Очі, - це так!— Послухай, Рот, - сказали Вуха, - адже ти собі не ворог, навіщо упиратися, поїж! І Ноги почали просити:— Поїж, і будемо ми ходити! Шлунок теж заявив:— Сподіваюся я: ніхто не заперечує, готовий прийняти будь-яку їжу? І от з посмішкою боязкою Рот шматочок яблука жує.І Тіло скинуло із себе заціпеніння, прийшло воно в рух. Руки з завзяттям зайнялися роботою, й Ноги жваво покрокували, Очі розплющилися, засяяли, а Вуха стали спухати, Шлунок почав їжу приймати, а Голова спокійно міркувати.Обговорення.Чи було у вас коли-небудь відчуття, що ваші частини тіла посварилися між собою? Що відбулося б із тілом, якби частини тіла не помирилися? Наведіть приклади, що підтверджують, що сварки ведуть до хвороб і нещастя.
Вправа «Який він - справжній друг?»
Мета: створення образу ідеального друга.Психолог. Малята, давайте з вами разом складемо портрет справжнього друга. Як ви думаєте, що зробить справжній друг: образить, посварить, відбере, ударить, допоможе, заспокоїть, поділиться, підтримає.
Гра «Я - твій друг»
 Мета: згуртування: дітей; уміння знаходити спільні ознаки в інших людях.Діти стоять парами й повторюють запсихологом слова й жести. У мене є ніс. І у тебе є ніс,У мене щічки рожеві. І у тебе щічки рожеві.У мене губки солодкі. І у тебе губки солодкі.Обнімімося, подружімося.Я тебе люблю. Іти мене любиш.Я твій друг. І ти мій друг!
Релаксація «Гора з плеч»
Мета: навчання малят прийомів саморозслаблення.Психолог і діти стають у коло. Ноги на ширині плеч, плечі підняти й відвести їх назад, зводячи в лопатках. Після цього різко опустити плечі, ніби скинути «гору з пліч». Повторити цю вправу слід 2-3 рази.До нових зустрічей!
ЗАНЯТТЯ 15
Мета: згуртування дитячого колективу; розвиток уміння співпереживати й співчувати іншим; створення позитивної емоційної атмосфери в групі.Добрий день, мої хороші! Хочете трохи погратися й побігати?
                                               Вправа «Дракон кусає свій хвіст»
Мета: створення бадьорого, піднесеного настрою в групі. Діти стоять один за одним, тримаючи за талію того, хто стоїть попереду. Перша дитина - це голова дракона, остання – кінчик хвоста.Завдання: «голова дракона» має схопити свій «хвіст».
Казка «їжачок» (автор А. Смирнова)
              Маленький їжачок заблукав у лісі. Цілий день він намагався знайти стежину, яка вивела б його до хатинки, але з кожним кроком тільки заходив у глиб лісу. Вечоріло, пішов дощик і разом з його капельками з очей їжачка падали сльозинки.Їжачок замерз, зголоднів і уявив собі, як сильно переживає його мама, яку він дуже любив і не хотів, щоб вона нервувалася.Розраховувати на чиюсь допомогу не було сенсу, тому що друзів їжачок не мав. Лісові звірята вічно сміялися з нього, що він не такий м'який і пухнастий, як вони, а колючий, маленький, а ще й грубенький, коли згортається в клубочок. Нікого не цікавило, що під цими колючками знаходиться ніжне й добре серденько.Кожного ранку в лісі п'ятеро друзів - Зайчик, Ведмедик, Борсук, Єноті Білочка вигадували все нові пакості й дражнилки для їжачка.Одного разу Заєць запропонував вирити яму, замаскувати її гілками й покликати їжачка. Після цього випадку їжачок ще довго шкутильгав, тому що, падаючи в ямі, підвернув лапку. Але ніхто його не жалів. Навпаки, звірятам здавалося, що з забинтованою лапкою він ще більше смішний.І ось одного разу наступив такий момент, коли всім набридло дражнити їжачка, не вистачило фантазії вигадувати нові способи, щоб познущатися над ним. Щось дивне сталося між друзями. Вони почали сваритися й дражнити один одного. Що ви мене дражните? – вигукнув Ведмедик. - Я ж вам не їжак! - І тут Ведмедик здивувався, адже тепер він опинився на місці їжачка. Косолапий, косолапий! – кричали хором Заєць, Борсук, Єнот і Білочка. Перестаньте негайно!Але звірі й не думали замовкати - вони знайшли новий привід познущатися над Ведмедиком. Образився на них Ведмедик і пішов геть. «Ось і немає у мене друзів, - сумував він, - нікому я тепер не потрібен».Ведмедик ішов, не дивився собі під ноги, тому спіткнувся об пеньок, упав і підвернув лапку.— Ой, болить! Допоможіть!Але на допомогу ніхто не спішив. І знову Ведмедик згадав їжачка. Як же боляче було їжачкові, коли він упав у яму...Тим часом їжачок все шукав дорогу додому. Побачивши Ведмедика, він зрадів, можливо той покаже йому стежинку, щоб потрапити додому.«Зараз він буде наді мною сміятися», - подумав Ведмедик. Але замість цього їжачок погладив лапку Ведмедика, яку той підвернув, щось прошепотів - і біль пройшла.Дякую, посміхнувся Ведмедик, - я й не знав, що ти вмієш лікувати. Чому ти не розказував про свій дар? Тому, що ви мене про це не запитували, - відповів їжачок.Ведмедику стало соромно за те, що він так несправедливо ставився раніше до їжачка.— Я тебе більше ніколи не буду ображати, - сказав він.Він захотів зробити щось приємне для їжачка й коли дізнався, що той заблудився - провів додому. По дорозі вони розмовляли, сміялися. Вперше Ведмедикові було смішно просто так. Він зробив відкриття: виявляється, для того, щоб було весело, зовсім не обов'язково знущатися й дражнити когось.— Знаєш, - сказав він їжачку, - це навіть добре. Що всі перестали зі мною дружити. Інакше я б не зрозумів, як погано бути самому, як важко на душі, коли тебе дражнять, і як добре, коли знаходиш нових друзів.Наступного дня, побачивши Ведмедика й їжачка разом, Білочка закричала: Дивіться, Косолапий дружить із колючкою! Які вони смішні! - підтримав її Єнот. Не ображайте мого друга, - спробував зупинити їх Ведмедик. - Давайте разом гратися й допомагати один одному. А ось і ні! - вигукнув Заєць. - Із зрадниками ми не дружимо. Але це ви мене покинули в біді, але я не серджуся на вас, сказав Ведмедик, - завдяки цьому я зрозумів, що не можна нікого ображати тільки тому, що він на вас не схожий. Погляньте, які ми всі різні: Білочка найпухнастіша, Єнот - найменший, Заєць - вміє найшвидше бігати, але це ж не перешкоджало нам гратися разом. А ну їх! - крикнув Борсук. – Підемо краще кидати колючками в Сороку. Вони так нічого й не зрозуміли, - зітхнув Ведмедик. З часом вони зрозуміють, обов'язково зрозуміють, - заспокоїв його їжачок.Єнот, Борсук і Білочка дражнили Сороку, а Заєць тим часом випадково потрапив у яму.Коли Білочка побачила, як він намагається вибратися, почала голосно сміятися:Ой, ви тільки погляньте, який Заєць дурний і необережний. Немає нічого смішного, краще допоможи вибратися, а то ще Лисиця прибіжить, - попросив Заєць. Я би допомогла тобі, але що ти мені за це даси? У мене нічого немає! Коли буде, тоді й покличеш! – весело сказала Білочка й поскакала геть. Білочка, почекай! – закричав Заєць. - У мене вдома є смачна морква - бери скільки хочеш - тільки допоможи вибратися, а то мене Лисиця з'їсть. А я не їм моркву! - долинув здалеку голос Білочки, а її хвостик вже зник за деревами. Борсук! Єнот! Допоможіть! – кричав Заєць, але ніхто не спішив до нього.Через деякий час, з'явилася Лисиця, якої так боявся Заєць, підійшла до ями, облизнулася. «От і все», - подумав Заєць і закрив очі. Лисиця нагнулася до ями, схопила його за вуха, витягнула й раптом...Щось боляче укололо її у спину.— Ой, ой! - закричала Лисиця, підскочила й випустила Зайця. - Що це? Оглянувшись, вона побачила їжачка й Ведмедика.— Ну нічого, я ще до вас доберуся, - прошипіла Лисиця й втекла. Ви врятували мені життя! Що я можу для вас зробити? - запитав Зайчик. Просто давай разом гратися, - запропонував їжачок. Звичайно! Гратися в жмурки набагато цікавіше, як кидати колючками у птахів. Їжачок, пробач мені, я так багато зробив тобі злого, - сказав Зайчик. Я вже все забув і не ображаюся на тебе, головне, що ти все зрозумів, - посміхнувся їжачок.А Білочка, Єнот і Борсук не знали як тепер їм гратися. Всіх птахів вони розігнали, Ведмедик і Зайчик вже з ними не знущаються з інших лісових мешканців. А знущатися з їжачка тепер небезпечно, адже він не один: із ним дружить сильний Ведмедик і швидкий Зайчик.— Ви як хочете, - сказав Борсук, - а я йду миритися. Мені так жити набридло, адже зло, заподіяне іншим рано чи пізно вертається до тебе. Можливо, їжачок прийме мене до своєї компанії, він знає так багато ігор. Я бачив, як вони весело проводять час. Єнот замислився. Хай іде, - сказала Білочка, - нам і двом буде цікаво. Ні, таке життя мене не влаштовує, - сказав Єнот, - скоро з нами взагалі ніхто не буде дружити. Лісові мешканці уникають нас. А їжачок уміє загоювати рани. Як хочете, - надула щічки Білочка, - проживу й без вас, - сказала вона й сховалася у дуплі.Декілька днів вона спостерігала, як граються її колишні друзі, допомагають тим, хто потрапив у біду.— Іди до нас, Білочка, - кликав її Ведмедик, але вона ховалася в своєму дуплі.Минув ще один день, і Білочка зрозуміла, як сумно бути самому. «І як їжачок міг так жити раніше?» - дивувалася вона й вирішила приєднатися до веселої лісової компанії.Ось так у лісі й виникла команда рятівників, які завжди приходили на допомогу тим, хто потребував її. їжачок навчив друзів лікувати рани, гратися у цікаві й веселі ігри, розказував багато казок. Рятівники дружили багато років, тому що кожний із них умів робити те, що не вміли інші, кожний знав, що може розраховувати на допомогу друзів, кожний приймав іншого таким, яким він є.ОбговоренняЧому звірята не дружили з їжачком?А хіба Білочка була схожа на Зайчика, Ведмедик на Єнота?Хто прийшов на допомогу Ведмедикові, коли він підвернув лапку?Хто врятував Зайчика від Лисички?З яких звірят складалася команда рятівників?Чим займалася у лісі команда рятівників?Етюди на виразність жестів і мімікиМета: тренування уміння виражати емоції в міміці й жестах.Наш Сашко бува веселий, коли друзі всі в оселі.Наш Сашко бува сердитий, коли чоло його набили.Наш Сашко сумний буває, коли іграшки не має.Наш Сашко, буває, плаче, коли хтось забере м'ячик.Наш Сашко, бува, хитрує, коли фокуси майструє.А як його насварять - він ображений стоїть.Як незвичне щось побачить, то дивується одначе.А як чогось злякається - у кущі ховається.
Вправи-помічники «Якщо тебе образили»
Мета: навчання дітей прийомів самоконтролю й альтернативних варіантів поведінки у ситуації, коли хтось ображає.Психолог. Що ми можемо зробити, якщо нас ображають?Сказати: це ти так думаєш!Умити личко й руки холодною водою. Якщо поряд є дерево – притулитися до нього. Не звертати уваги на того, хто дражниться, адже хто розумний, то так не робить.Відійти від того, хто тебе ображає й зайнятися чимось: поприсідати, поскакати на одній нозі, побігати.
Релаксація
Мета: навчання малят прийомів саморозслаблення.Діти вміють танцювати, швидко бігати, стрибати,Та не кожен добре вміє після гри відпочивати.Є розвага в нас така - і корисна, і легка.Дихаємо повільно, тихо... Відпочити - просто втіха!До побачення.

Додаток ВИВЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙЗ ЕМОЦІЙНИМИ ПРОБЛЕМАМИ
Метод: спостереження.Мета: виявити, коли і як саме емоційні проблеми виникають в окремих дітей, визначити засоби усунення причини їх появи.Прізвище та ім'я дитини ____________________Вік ______________________________________Дата спостереження _______________________________Час і місце проведення _____________________________
№ п\п Показник для оцінювання Факти
1 Чи цікавиться дитина діяльністю інших дітей:— на заняттях;— у вільний час  
2 Чи виявляє негативні емоції при виконанні режимних моментів та чи вміє їх опановувати  
3 Наскільки адекватно емоційно ставиться до: несподіваних ситуацій; успіху;— невдачі  
4 Як виявляє свої негативні емоції:— словами;— діями (їх характер)  
5 Чи дозволяє заспокоїти себе під час емоційного стресу:— вихователеві;— ровесникам  
6 Чи конфліктує з ровесниками і з яких причин  
7 Чи виявляє чуйність до того, хто її потребує  
8 Чи виявляє співрадість, коли хтось радіє  
9 Який настрій переважає в дитини протягом дня:— життєрадісна;більше незадоволена;— часто скаржиться, плаче  
Список літератури
  1.   Адаменко Л. Дітям про емоції // Дошкільне виховання. - 2004. - № 6. - С. 18-19.
  2.   Бреусенко-Кузнєцов О. Виховний вплив чарівної казки // Психолог. - 2006. - № 4.
  3.   Вачков І. Як завершити казку? // Шкільний психолог. - 2001. - № 38. - С. 16.
  4.   Відпочиваючи я вчусь / Упоряд.: С. Максименко, О. Главник. За заг. ред. К. Шендеровський, І. Ткач. - К., 2005.
  5.  Готовність дитини до навчання / Упор.: С. Максименко, К. Максименко, О. Плавник. - К.: Мікрос-СВС, 2003.
  6.   Дозорець Л. Корекція агресивності у дошкільників. Програма психокорекційної роботи // Психолог. - № 9. - 2006. - Вкладка.
  7.  Дубовик О., Петрова О., ЖижинаІ., Боєцька Л. Школа емоцій клоуна Кості / / Дошкільне виховання. - 2004. - № 10. - С. 16.
  8.  Емоційний розвиток дитини / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. - К.: Мікрос-СВС, 2003.
  9.  Заняття психолога з малятами / Упоряд. Т. Гончаренко. - К.: Вид. дім «Шкіл, світ»: Вид. Л. Галіцина, 2005.
  10.   Зінкевич-Євстигнеева Т. Практикум по казкотерапії. - СПб., 2002.
  11.   Іванова Т. Зайчик-переможець // Психолог. - № 13. - 2006. - С. 29.
  12.   Іванова Т. Це ти так вважаєш / / Психолог. - № 7. - 2006. - С. 31.
  13.   Кириленко Т. Виховання почуттів. // Дайджест. - 2003. - №3. - С. 134-148.
  14.   Коврижних Ю., Смольникова Г. Збагачуємо емоційну сферу дітей // Дошкільне виховання. - 1997. - № 1. - С. 12-13.
  15.   Козіна Л. Я вчуся керувати собою / / Психолог. - №21. - 2006.
  16.   Кравець Г. Емоції та спілкування // Дошкільне виховання. - 2004. - №2. - С. 21-23.
  17.   Курбанова 3., Щербак Г. Забезпечення емоційного комфорту / / Палітра педагога. - 2003. -№ 2.
  18.   Куриленко В. Дитина і стрес // Здоров'я. - 2005. - С. 46-51.
  19.  Методи вивчення психічного розвитку дитини-дошкільника: Метод. посіб. для педагогів, практичних психологів, студ. серед. і вищ. пед. закл. / С. Є. Кулачківська,Т. О. Піроженко, Л. Г. Подоляк та ін. - К.: Світич, 2003. - 40 с.
  20.   Павленко Т. Емоції, емоції... Комунікативні аспекти емоційного розвитку дітей // Палітра педагога. - 2003. - № 2. - С. 19-20.
  21.   Психічний розвиток дитини-дошкільника: Навч. посіб. для педагогів, психологів, вихователів дит. дошк. закладів, студ. сер. і вищ. пед. закладів батьків. / С. Є. Кулачківська, С. О. Ладивір, Т. О. Піроженко та ін. - К.: Світич, 2004. - 75 с.
  22.   Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод, посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. - К.: Видавництво А. С. К., 2004. - 192 с.
  23.  Танасійчук О. Психічне здоров'я дітей-сиріт. Особистісно-орієнтована модель навчання і виховання // Психолог. - № 12. - 2006. - С. 10-11.
  24.   Л. Терлецька. Казкотерапія. Дослідження творчого аспекту особистості // Психолог. - 2004. - № 35.
  25.   Хардіна Н. Емоційно-експресивні вправи  //  Дошкільне виховання. - 2004. - №10. - С. 17.