Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №33 Дніпропетровської міської ради

 





Агресивні діти

 
             Майже в кожній групі дитячого садка буває хоча б одна дитина з ознаками агресивної поведінки. Вона нападає на дітей, обзиває, бє їх, відбирає  і ламає іграшки, навмисно вживає грубі вирази, одним словом, стає «грозою» всього дитячого колективу, джерелом стурбованості вихователів та батьків. Цю їжакувату, забіякувату, грубу дитину дуже важко сприймати такою, яка вона є, а ще важче – зрозуміти.Проте агресивна дитина, як і будь-яка інша, потребує ласки і допомого дорослих, тому що її агресія це, перш за все, віддзеркалення внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо неї.Агресивна дитина часто відчуває себе знедоленою, непотрібною. Жорстокість і байдужість батьків призводять до порушення батьківсько-дитячих стосунків і вселяє в душу дитини упевненість в тому, що її не люблять. «Як стати улюбленою і потрібною?» - нерозвязна проблема, що стоїть перед маленькою людиною. Тому вона й шукає способів привернути увагу дорослих і однолітків до своєї проблеми.На жаль, такі спроби не завершуються так, як хотілося б нам і дитині, але як зробити краще – вона не знає. Агресивна дитина, використовуючи будь-яку можливість прагне розсердити маму, вихователя, однолітків. Вона не «заспокоюється» до тих пір, поки дорослі не втратять терпіння, а діти вступлять у бійку.Батькам і педагогам не завжди зрозуміло, чого домагається дитина і чому вона поводиться так, хоча наперед знає, що від дітей можна дістати відкоша, а від дорослих – покарання.Насправді, така поведінка – лише відчайдушна спроба завоювати своє «місце під сонцем». Дитина не має уявлення про інші спроби боротьби за виживання в цьому дивному і жорстокому світі, не знає, як захистити себе.Агресивні діти дуже часто підозрілі й насторожені, люблять перекладати вину за скоєне на інших.Такі діти часто не розуміють власної агресивності. Вони не помічають, що викликають у оточуючих страх і стурбованість. Їм, навпаки, здається, що весь світ – проти них.Таким чином, виходить замкнуте коло: агресивні діти бояться і ненавидять оточуючих,а ті, у свою чергу, бояться їх.Емоційний світ агресивних дітей недостатньо багатий, у палітрі їхніх відчуттів переважають похмурні тони, кількість реакцій навіть на стандартні ситуації дуже обмежена. Найчастіше це захисні реакції. Такі діти можуть подивитися на себе збоку й адекватно оцінити свою поведінку. Діти часто переймають агресивні форми поведінки у батьків.Критерії визначення агресивності:Дитина часто:
  •  Втрачає контроль над собою;
  •  Сперечається, лається з дорослими;
  •  Відмовляється виконувати правила;
  •  Умисно дратує людей;
  •  Винуватить інших у своїх помилках;
  •  Сердиться і відмовляється виконувати прохання;
  •  Буває заздрісною, мстивою;
  •  Чутливо й швидко реагує на різні дії оточуючих (дітей і дорослих), які нерідко дратують її.
Припустити, що дитина агресивна, можна лише у тому випадку, якщо упродовж не менше ніж 6 місяців в її поведінці виявлялися хоча б чотири з восьми перерахованих ознак. В дитині в поведінці якої спостерігається велика кількість ознак агресивності, необхідна допомога фахівця: психолога або лікаря.Незалежно від причини агресивної поведінки дитини, існує загальна стратегія ставлення до неї оточення.
  1.  За можливість запобігати агресивним проявам дитини:перехопити занесену для удару руку, покликати дитину.
  2.  Пояснити дитині неприйнятність агресивної поведінки, фізичної або вербальної агресії у ставленні до неживих предметів, а тим більше до людей. Засудження такої поведінки, демонстрація того, що вона невигідна для дитини в окремих випадках, впливають досить ефективно.
  3.  Встановити чітку заборону на агресивну поведінку, систематично нагадувати про неї.
  4.  Надати дитині альтернативні способи взаємодії з оточенням на основі розвитку у неї емпатії, співпереживання.
  5.  Навчити консультативним способам виразу гніву як емоції, властивої людині від природи.
Робота з агресивними дітьми: розвивати уміння розуміти стан іншої людини; розвивати уміння виражати свої емоції в соціально прийнятній формі; навчити ауторелаксації та способам зняття напруження; розвивати навички спілкування; формувати позитивне світосприйняття на основі особистісних досягнень. Дітям важливо навчитися «випускати» свою агресивність. Їм можна запропонувати: битися з подушкою; використовувати фізичні силові вправи; рвати папір; намалювати того, кого хочеться побити, і що-небудь зробити з цим малюнком; використовувати «мішечок для криків»; постукати стіл надувним молотком тощо.В цілях корекції агресивної поведінки дітей пропонується використовувати:▪ заняття з психогімнастики;▪ етюди та ігри на розвиток навичок регуляції поведінки в колективі;▪ етюди та ігри релаксаційної спрямованості;▪ ігри та вправи на розвиток усвідомлення дітьми негативних рис характеру;▪ ігри та вправи на розвиток позитивної моделі поведінки.Під час роботи з дітьми дошкільного віку, а особливо з агресивними дітьми, високу ефективність має використання елементів ізотерапії.  Дітям подобається грати з водою, з глиною. У роботі з ними можна використовувати різні способи малювання: пальцями, долоньками, ступнями.З  метою коригування агресії можна ставити з дітьми вистави, в яких роблемним агресивним дітям необхідно давати ролі, що мають позитивну силу характеру (багатирі, лицарі тощо).Пропонується використовувати в роботі з такими дітьми рухливі ігри, які сприяють нейтралізації агресії, зняттю накопиченого напруження, навчанню ефективним способам спілкування тощо.Розвитку контролю над власними імпульсними діями сприяють також заняття пальчиковою гімнастикою. Їх можуть проводити як батьки, так і педагоги.Дорослим, які оточують агресивну дитину, важливо памятати, що їхній страх перед випадами дитини сприяє підвищенню її агресивності. Цьому ж сприяє і навішування ярликів: «Гаразд, якщо я такий поганий, я вас покажу!» Часто дорослі звертають увагу тільки на негативні дії дітей, а хорошу поведінку сприймають як належне. Для дітей важливо створювати «ситуації успіху», що розвивають у них позитивну самооцінку, упевненість у своїх силах, звертаючи увагу на їх добру поведінку і схвалюючи їх.Після певного періоду індивідуальної роботи агресивних дітей необхідно залучати до колективної роботи для того, щоб вони (під контролем фахівця) отримали позитивнй зворотній звязок, змогли навчитися безконфліктно взаємодіяти з оточенням. Правила роботи з агресивними дітьми
  •  Бути уважним до потреб дитини.
  •  Демонструвати модель неагресивної поведінки.
  •  Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
  •  Покарання не повинні принижувати дитини.
  •  Навчати прийнятним способам виразу гніву.
  •  Надавати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після фруструючої  події.
  •  Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан людей.
  •  Розвивати здібність до емпатії.
  •  Розширювати поведінковий репертуар дитини.
  •  Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
  •  Учити брати відповідальність на себе.
Поради батькамАГРЕСИВНІ ДІТИагресивна дитина, як і будь-яка інша, потребує ласки і допомого дорослих, тому що її агресія це, перш за все, віддзеркалення внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо неї.Агресивна дитина часто відчуває себе знедоленою, непотрібною. Жорстокість і байдужість батьків призводять до порушення батьківсько-дитячих стосунків і вселяє в душу дитини упевненість в тому, що її не люблять. «Як стати улюбленою і потрібною?» - нерозвязна проблема, що стоїть перед маленькою людиною. Тому вона й шукає способів привернути увагу дорослих і однолітків до своєї проблеми.На жаль, такі спроби не завершуються так, як хотілося б нам і дитині, але як зробити краще – вона не знає. Агресивна дитина, використовуючи будь-яку можливість прагне розсердити маму, вихователя, однолітків. Вона не «заспокоюється» до тих пір, поки дорослі не втратять терпіння, а діти вступлять у бійку.Батькам і педагогам не завжди зрозуміло, чого домагається дитина і чому вона поводиться так, хоча наперед знає, що від дітей можна дістати відкоша, а від дорослих – покарання.Насправді, така поведінка – лише відчайдушна спроба завоювати своє «місце під сонцем». Дитина не має уявлення про інші спроби боротьби за виживання в цьому дивному і жорстокому світі, не знає, як захистити себе.Агресивні діти дуже часто підозрілі й насторожені, люблять перекладати вину за скоєне на інших.Такі діти часто не розуміють власної агресивності. Вони не помічають, що викликають у оточуючих страх і стурбованість. Їм, навпаки, здається, що весь світ – проти них.Таким чином, виходить замкнуте коло: агресивні діти бояться і ненавидять оточуючих,а ті, у свою чергу, бояться їх.Емоційний світ агресивних дітей недостатньо багатий, у палітрі їхніх відчуттів переважають похмурні тони, кількість реакцій навіть на стандартні ситуації дуже обмежена. Найчастіше це захисні реакції. Такі діти можуть подивитися на себе збоку й адекватно оцінити свою поведінку. Діти часто переймають агресивні форми поведінки у батьків.Критерії визначення агресивності:Дитина часто:
  •  Втрачає контроль над собою;
  •  Сперечається, лається з дорослими;
  •  Відмовляється виконувати правила;
  •  Умисно дратує людей;
  •  Винуватить інших у своїх помилках;
  •  Сердиться і відмовляється виконувати прохання;
  •  Буває заздрісною, мстивою;
  •  Чутливо й швидко реагує на різні дії оточуючих (дітей і дорослих), які нерідко дратують її.
Припустити, що дитина агресивна, можна лише у тому випадку, якщо упродовж не менше ніж 6 місяців в її поведінці виявлялися хоча б чотири з восьми перерахованих ознак. В дитині в поведінці якої спостерігається велика кількість ознак агресивності, необхідна допомога фахівця: психолога або лікаря.Незалежно від причини агресивної поведінки дитини, існує загальна стратегія ставлення до неї оточення.
  1.  За можливість запобігати агресивним проявам дитини:перехопити занесену для удару руку, покликати дитину.
  2.  Пояснити дитині неприйнятність агресивної поведінки, фізичної або вербальної агресії у ставленні до неживих предметів, а тим більше до людей. Засудження такої поведінки, демонстрація того, що вона невигідна для дитини в окремих випадках, впливають досить ефективно.
  3.  Встановити чітку заборону на агресивну поведінку, систематично нагадувати про неї.
  4.  Надати дитині альтернативні способи взаємодії з оточенням на основі розвитку у неї емпатії, співпереживання.
  5.  Навчити консультативним способам виразу гніву як емоції, властивої людині від природи.
Дітям важливо навчитися «випускати» свою агресивність. Їм можна запропонувати: битися з подушкою; використовувати фізичні силові вправи; рвати папір; намалювати того, кого хочеться побити, і що-небудь зробити з цим малюнком; використовувати «мішечок для криків»; постукати стіл надувним молотком тощо.Дорослим, які оточують агресивну дитину, важливо памятати, що їхній страх перед випадами дитини сприяє підвищенню її агресивності. Цьому ж сприяє і навішування ярликів: «Гаразд, якщо я такий поганий, я вас покажу!» Часто дорослі звертають увагу тільки на негативні дії дітей, а хорошу поведінку сприймають як належне. Для дітей важливо створювати «ситуації успіху», що розвивають у них позитивну самооцінку, упевненість у своїх силах, звертаючи увагу на їх добру поведінку і схвалюючи їх.Після певного періоду індивідуальної роботи агресивних дітей необхідно залучати до колективної роботи для того, щоб вони (під контролем фахівця) отримали позитивнй зворотній звязок, змогли навчитися безконфліктно взаємодіяти з оточенням. Правила роботи з агресивними дітьми
  •  Бути уважним до потреб дитини.
  •  Демонструвати модель неагресивної поведінки.
  •  Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
  •  Покарання не повинні принижувати дитини.
  •  Навчати прийнятним способам виразу гніву.
  •  Надавати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після фруструючої  події.
  •  Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан людей.
  •  Розвивати здібність до емпатії.
  •  Розширювати поведінковий репертуар дитини.
  •  Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
  •  Учити брати відповідальність на себе.